Альона Вінницька: Музика – це те, що справді йде від серця

Сьогодні мова піде про єдину українську співачку, яка працює в стилі поп-року і є автором та виконавицею власних пісень. Її обличчя, голос давно знають і люблять. На українській естраді вона кардинально вирізняється з-поміж інших. Її пісні – це гармонія тексту і музики. Надзвичайно енергійна, талановита і до того ж красива. Колись вона змінила амплуа телеведучої на образ української поп-діви і, як показало життя, зробила це не даремно… Бажання донести до слухачів своє бачення вічної теми кохання у сольному проекті переважило все інше. Вона пише пісні, тому що без цього не уявляє власного існування, музика стала сенсом її життя. Її ще хтось не знає?

У Вас за плечима дві театральні школи, диплом міжнародної репортерської школи, робота ві-джея та радіо ведучої. Що ж стало початком кар’єри співачки? Коли у Вашому житті відбулися саме ті „казкові зміни”, що привели у шоу-бізнес?

Телебачення, в принципі, випадковість у моєму житті. А вийшло так, що завдяки ТБ здійснилася моя мрія, – я стала автором-виконавицею. До ТБ у мене була група, я писала музику і тексти. В 1993 році познайомилася з молодими людьми, які грали в команді „Сім”. Показала свої пісні, і ми вирішили, що створимо ще один колектив під назвою „Ласт юнікорн” – „Останній єдиноріг”. Але у нас не вийшло ніякого професійного і кар’єрного росту. Ми тільки те й робили, що проводили репетиції. Ми були молоді та самовпевнені, і все швидко закінчилося. Потім одного разу я дивилася телевізор і побачила інформацію про те, що йде відбір співробітників на „7-ий канал”. Що це був за телеканал, тоді ще добре ніхто не знав. Я так і не змогла з’ясувати, що це за “ТВ-Табачук”, але все таки вирушила пробувати свої сили і пропонувати власні послуги. Пройшла три відбіркові тури, і вже буквально за декілька днів у мене був перший ефір. Ось такими і були перші кроки, які потім привели мене в професійний шоу-бізнес, до моєї музичної кар’єри.

Колись Ви сказали: „Моя команда – моя сім’я”, а хто входить до Вашої „сім’ї”?

Моя сім’я – це рідні і близькі мені люди. Це мій чоловік, музиканти, всі, з ким я вже багато років не просто працюю, а проводжу майже весь свій час.

Якщо виникають труднощі, як Ви їх долаєте, хто підтримує в цей період?

Якщо з’являються якісь труднощі, то я намагаюся їх вирішити, спираючись на мої можливості та інтуїцію, яка мене наразі ніколи не підводила. Частіше за все найвагомішу для мене підтримку надає мій чоловік Сергій, – рідна, близька людина завжди зрозуміє і підтримає.

Ким Ви мріяли стати в дитинстві?

Ой, про що тільки не мріяла! Хотіла працювати в цирку дресирувальницею коней, стати художником-мультиплікатором, поетесою. Батько примушував мене писати вірші, ось я з п’яти років цим і займаюся. Цікавилася всім, що пов’язано з тваринами. Потім, коли трохи підросла, мрії змінилися. В 16 років хотіла бути актрисою, але спроба стати студенткою інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого невдалася.

Якби Ви не стали співачкою, то як могло скластися ваше життя?

До 18-ти років, коли я серйозно почала слухати музику і, можна сказати, стала справжнім меломаном, коли мене це по-справжньому захопило, зрозуміла – це моє. Навіть і не знаю, ким би я могла бути і як би склалося моє життя. Можливо, я б втілила у реальність свою дитячу мрію стати актрисою, знімалася б зараз у кіно! Але писати пісні не перестала б ніколи, – вони моє життя, прояв моїх емоцій, моє натхнення в житті.

Ви закінчили музичну школу. На яких інструментах вмієте грати?

Я досить непогано граю на гітарі. Але з нашими музикантами, звичайно, не порівняти (сміється).

В одному з інтерв’ю Ви сказали, що Ваша улюблена група „Кіно”, саме завдяки пісням Цоя Ви почали писати. Хто із зірок сучасної естради Вам імпонує найбільше?

Так, років в чотирнадцять, разом із братом, я захопилася творчістю групи „Кіно”. Спочатку ми на магнітофоні „Весна-220”, придбаному „в розстрочку”, слухали Цоя, потім вдома з’явилася гітара, і ми стали грати пісні улюбленої рок-групи. Одного разу, натхненна творчістю Віктора Цоя, я награвала на гітарі, і акорд за акордом у мене вийшла пісня, яку назвала „Зима”. Я виконувала її на випускному балу, причому, навіть на „біс”, і стала „Міс школи”. Ви знаєте, мені багато виконавців подобаються, буває так, що певні роботи захоплюють мою увагу більше. Мені до вподоби якісні, змістовні пісні. І таких виконавців, на щастя, вистачає.

Що для Вас музика? Як Вам вдається поєднати творчість і бізнес? Ви пишете музику щоб її продати чи те, що йде з серця?

Музика – це все моє життя. Звичайно, і робота, але і хобі, тому весь час перебуваю в стані придумування, постійно аналізую музику, яку слухаю. Якщо подобається, захоплююся на кшталт „Як вони таке могли написати?”. І самій хочеться зробити щось подібне. Я дуже серйозно себе критикую, не можу сказати, що на сто відсотків задоволена тим, що роблю. Таке ось невелике „самоїдство” (сміється). Цього, мабуть, треба позбуватися. Багато хто каже, що себе потрібно любити, говорити собі: “Ти – молодець!”. У мене бувають такі моменти, так би мовити „сплески”, а потім знову все донизу… Тому музика – це все моє життя, все, що у мене насправді є і що у мене ніхто не зможе відібрати. Це насправді кайф. Я все одно писатиму. Гріє відчуття, що є щось, що належить тільки тобі.

Я відразу розуміла, що це – шоу-бізнес, і я не просто пишу пісні та при цьому отримую задоволення… Важко уявити, як зараз молоді артисти пробиваються, все це дуже складно. Причому, вже не кажучи про гроші, без яких просто неможливо. Тому я сприймаю свою роботу окремо: як шоу і як бізнес. Не розповідаю рожевих казок про те, що це все дуже весело, дуже легко і просто. Я не раз стикалася з бізнес-проблемами і знаю, як це важко. Якщо виникають якісь питання, то я збираюся з думками і кажу собі, що ми це подолаємо, що це нормально, таке трапляється у кожного артиста, навіть у „зірок” світової величини.

Музика – це те, що справді йде із серця, це емоції, які переповнюють тебе, якими хочеться поділитися з оточуючими.

Наскільки автобіографічний Ваш репертуар?

Всі мої пісні здебільшого з життя. Вони були написані під впливом реальних подій.

Кажуть, щоб творити, артистам для натхнення потрібно відчуття закоханості. А що надихає Вас на створення нових композицій?

Виходиш до глядача, тому що у тебе є гостра необхідність щось сказати і ти не можеш цього не зробити. Ось, наприклад, я не можу не писати. Навіть, якщо, не дай Бог, не буду на сцені, все одно писатиму. Тому що з мене «пре» – я встаю о п’ятій ранку і йду до столу. Не можу заснути! Що із собою робити? Це, мабуть, довічний вирок. Я розумію, що говорю зі сцени про те саме, про що й тисячі поетів, тому що співаю про вічну тему – кохання. Але у мене є своя точка зору на любов, ревнощі, розлуку. Я хочу висловитися. І не тільки з цього приводу. Я автор і виконавець, виходжу на сцену з тим, що сама пережила, і від цього отримую найбільше задоволення… А надихає на все – любов до близьких людей, любов до життя, розуміння навколишнього світу, його непередбачуваність.

На які „подвиги” і жертви доводилося йти заради успіху та слави?

Я спокійна і самодостатня людина. Обходжуся без подвигів і жертв (сміється). У будь-якому випадку, – без крайнощів.

Як вдається поєднувати сім’ю та кар’єру співачки?

Працювати з близькими людьми нелегко, але є один „плюс”, що переважує все, – це повне взаєморозуміння. Разом йти до однієї мети з людиною, яка повністю розділяє твою точку зору, набагато легше, ніж з кимось малознайомим. А особисте життя від роботи не залежить.

Чи не обтяжлива для Вас ноша популярності?

Дивлячись, що вкладати в поняття „популярність”. Чи дорого стати відомою людиною? Так, звичайно. Це цілий продакшн, який коштує грошей. Записати альбом чи навіть одну пісню – дороге задоволення. Але можливість бути справжньою „зіркою” – людиною, яка привертає до себе увагу, харизматична і робить те, що не можуть інші, за гроші не купиш. Важливі природжені якості (скажімо, здатність писати пісні, адже не можна цьому навчитися, навіть якщо закінчити консерваторію з „червоним” дипломом) „плюс” клопітка, нескінченна робота. Конкуренція наростає, і потрібно завжди бути „на рівні”, готовим до того, що тебе обговорюватимуть. Причому, ким би ти не був. Навіть ту ж Мадонну, скажімо, досі „поливають”: надміру „перекачані” ноги, вона вже не так рухається, як двадцять років тому. Полощуть кістки всім. І це неминуча ноша, яку треба не розуміти, а просто приймати.

Як Ви зазвичай відпочиваєте? Чи є на світі місце, де Вам особливо приємно і комфортно знаходитися?

У вільний від роботи, гастролей і записів час відвідую, звичайно ж, спортзал, виїжджаємо з друзями на природу, на шашлики, на рибалку їздимо, просто зустрічаємося, намагаюся більше часу проводити на свіжому повітрі, якщо це тепла пора року, а взимку в основному переглядаю кінофільми.

Мені хочеться спокою, тиші і приємного спілкування. Ще дуже люблю подорожувати на автомобілі, можна сказати, що я мисливець за враженнями та емоціями. Океан емоцій захопив мене під час подорожі до Індії, вразив Кріт.

Влітку Ви вперше для України та Росії провели тату-сесію для всієї своєї команди. Розкажіть, як це відбувалося.

Це було в липні, в наймальовничішому місці Києва, де провели цілий день. Ми запросили фотографа, орендували яхту і насолоджувалися оточуючою природою. Зібравшись разом, нарахували, що у всіх нас майже 42 тату. В тому, що тату у всіх членів моєї команди, я бачу хороший знак – якщо вся команда аналогічно мислить і дивиться в одному напрямку, це дуже і дуже добре. Ми всі вважаємо, що напис на тілі – красиво, але, окрім цього, ще і „заразно” – свій набір малюнків постійно хочеться обновлювати.

Що для Вас означає бути красивою?

Насправді, щоб відчути себе красивою жінкою, треба мати поряд правильного чоловіка. Відчути себе справжньою красивою жінкою можна тільки з чоловіком, і не важливо, на тобі норкова шуба і діаманти чи…

Хто допомагає створювати сценічний образ? Чи тут Ви завдячуєте лише власному смакові, фантазії? Чи розділяє Ваш смак чоловік?

Наразі я працюю з талановитою стилісткою Наталією Скибою. Вона мені допомагає у всьому, починаючи зі сценічного вбрання, одягу для кліпів і закінчуючи повсякденними речами. Надзвичайно важливо, коли стиліст знає твій смак. Ми швидко порозумілися з Наталею. І з зачіскою вона мені допомагає під час нападів радикальної зміни кольору. Раз на три місяці-півроку, як будь-яка звичайна жінка, я хочу щось у собі змінити, а простіше за все змінити колір волосся, стати, наприклад, жагучою брюнеткою. З макіяжем взагалі все просто – він у мене достатньо стабільний. І Сергій розділяє мої смаки.

Хто був автором ідеї контрасту – тендітна жінка в оточенні мужніх чоловіків?

Мені завжди подобалося те, що робить група “Cool Before”. Щодо ідеї створення спільного проекту, то, розумієте, вона не з’явилася, – вона лежала на поверхні. Тому, що ми – одна сім’я. Коли я прийняла рішення про сольну кар’єру, у мене навіть і думки не виникало, з ким я буду це робити: хто ж іще, як не Сергій та Олексій.

Яку висоту Ви зараз берете?

За літній період ми підготували нове шоу, яке «випробували» 17-го вересня у Вінниці на день міста. До речі, я вперше була у Вінниці! Ми представляли нові сценічні костюми, шикарну піротехніку (вибухи, вогняні дощі тощо), супер-анімацію на величезних екранах, професійну режисуру всього дійства, нову потужну світло- і звукоапаратуру. А головне – тепер всі наші концерти будуть такими! І ще, ми плануємо провести перший в Україні фестиваль жіночої поп-рок музики. Це дуже цікавий проект, робоча назва якого „Альона – фест”. Молоді співачки та їх колективи вже приносять свої „демо”-записи. Це дуже цікаві команди, і вони варті того, щоб їх побачили та оцінили.