«Брат Гадюкін» Сергій Кузьмінський «повертається домів»

3 серпня 2009 року пішов у засвіти лідер гурту «Брати Гадюкіни» Сергій Кузьмінський. З ним відійшла у вічність ціла епоха рок-музики України… І хоча Кузі немає з нами вже три роки, композиції «Гадів» і досі посідають перші місця у різноманітних хіт-парадах. Частенько на вулиці можна зустріти молодих людей, які наспівують слова, що давно, здається, стали народними, як-то: «Було не любити, а я полюбив», «Наркомани на городі», «Добий бродяга п’ятку і поїдем в файне місто Тернопіль»…

- Мій шлях співака, поета-пісняра, композитора і дебошира був тернистим. З дитинства піонерського у вокально-інструментальних ансамблях поневірявся. Багато бачив людської несправедливості, – розповідав у одному з Інтернет-інтерв’ю Сергій Кузьмінський. – У роки брежнєвського застою вміння мої розвивалися по барах та весіллях, у районних філармоніях.
У 17-річному віці Сергій «підсів» на наркотики, за що згодом відбув арешт за ґратами. Так радянське суспільство намагалося його вилікувати. Дурману довго не покинути не міг, хоча робив спроби, іноді по кілька місяців сидів «чистим».
За ті роки досвіду накопичилося чимало, от і вилився він у піснях «Братів». Драйвова музика, жива мова, історії з життя. То був, як вибух. Молодий гурт зі Львова, який одразу почали порівнювати з «ВВ» із Києва, називали навіть крутішим за «ВВ».
– Перший наш концерт був у якомусь БК, я навіть не пам’ятаю назви. Десь на Новому Львові. Пригадую тільки, що працював лише лівий портал – навіть не портал, а просто дві колонки, одна на одній. І нічого так. «Зажигали», – ділився спогадами Кузя.
Вперше гучно «Гади» заявили про себе на фестивалі «Голосієво-88». Тоді вже у рідному місті вони стали ледь не культом, адже грали підпільні концерти, тоді як влада намагалася те все «прикрутити». Як відомо, заборонений плід – найсолодший. Десь у підвалі записували пісні, які відразу ставали хітами.
Остаточно «гадюкоманія» накрила країну після першої «Червоної Рути-89» у Чернівцях. «Арівідерчі, Рома», «Лихо», «Мостиська», «Наркомани на городі», «Мертвий півень», «Чуваки, всьо чотко» – веселі, дотепні пісні про реалії тогочасся. Гастролі в Москві, участь у «Різдвяних зустрічах» Алли Пугачової, поява нового альбому й величезна популярність. «Гади» не мали ані хвилини перепочинку, а Сергія Кузьмінського усе більше затягувала наркотична залежність.
Бельгійські друзі Кузі, подружжя українців-емігрантів, допомогли йому з виїздом до Брюсселя, де він пройшов курс лікування та реабілітації від наркотиків. З-за кордону Кузьмінський писав листи, в яких ділився враженнями від програми лікування. Їх отримував Сашко Богуцький у Львові і друкував у київській газеті «Аут».
«Хай, Сашко! Речі насправді дивні. Я вже більше тижня є clean (хоч madam N., моя господиня і споносор по програмі, із тим не погоджується, бо я ще приймаю якісь секретні pills від абстиненції, срачки і для спання. Насправді, не знаю навіть їхньої назви, та, відверто кажучи, мені і то до сраки, аби легше було. А легше з кожним днем, і доза тих пігульок вже втричі знижена. Тож, коли я перестану їсти ті pills, можна рахувати, що я clean). Одна з головних ідей програми, в яку я запхався (дякую тобі, Боже), якраз у тому, що людина, яка є an addict (тобто, в наркотичній – або в алкогольній залежності, без різниці), якщо хоче повернутися до життя, мусить забути взагалі про всі речі, здібні змінити його психофізичний стан. Тобто, для нашого львівського наркомана, який має справу, як пишуть у мєнтовських експертизах, з героїном-3, після курсу дезінтоксикації і реабілітації – перша гальба пива – то є стопроцентово гарантоване повернення до добрячого дозняку ширки – через певний час».
І таки допомогло. Тож, коли Кузьмінський повернувся додому у Львів, то теж започаткував тут анонімні зібрання наркоманів. Однак через незгоду з представниками міліції та влади, довелося їх прикрити.
– Загального рецепту від цього зла, напевно, немає, – розповідав Кузя. – Можливо, крім одного – треба померти і народитися заново, причому іншою людиною. Щоб, коли опіум повернеться, він тебе не впізнав.
Саме тоді, після Брюсселю, «Гадюкіни» почали поступово вмирати. У 1995 році світ побачив останній альбом гурту «Було не любити». І все ніби налагоджувалося, але бенд розпався.
– Суб’єктивно, для мене історія з Гадюкіними була просто мідними трубами, після яких я виявився у тому умиротвореному стані, в якому перебуваю зараз, і якому дуже радий, – згодом сказав Кузя.
Перебрався до Москви, де почав творити електронну музику. Там одружився й прожив останні роки життя. Навесні 2009 року Кузі поставили діагноз «рак гортані 3 ступеня». Він боровся з онкозахворюванням. За твердженням лікарів, після проведення першого сеансу хіміотерапії пухлина зменшилася на 70%, але у хворого спостерігалося важке проявлення побічних ефектів, викликаних радикальними методами лікування та наявністю хронічного гепатиту С. І вже у серпні його не стало… Поховали у Львові на Личаківському кладовищі.

3 червня 2011 року в Києві відбудеться концерт пам’яті Сергія Кузьмінського «Я вернувся домів». Легендарні «Брати Гадюкіни» разом із кращими українськими рок-гуртами зіграють найпопулярніші пісні «Гадів».
– Коли Сергій пішов з життя, відразу всі зрозуміли, наскільки його особистість як поета та одіозної фігури мала вплив на людей. Спілкуючись з нашими друзями і шанувальниками, ми збагнули, що ті пісні, які виконували «Гадюкіни» і які любили мільйони людей, не мають права тихо вмирати в музичних колекціях чи архівах, і що їм слід дати нове життя. Саме тому ми вирішили зібрати наших друзів-музикантів в одному концерті і разом із фанами Сергія згадати його пісні, – розповів музикант групи Павло Крохмалов.
Публіка побачить і почує 16 рок-команд, які представлять власні обробки «гадюкінських» хітів. То будуть «Океан Ельзи», «Бумбокс», «Воплі Відоплясова», «Перкалаба», «ТНМК», «Ляпіс Трубецкой», «ТІК», «Кому Вниз», «ДахаБраха», «Мандри», «TheВйо», «Mad Heads XL», «ФлайzZzа», «Гуцул Каліпсо», «Гайдамаки» і «Димна Суміш».
До слова, в 2006 році останній концерт «Гадюкіних» у столичному Палаці Спорту зібрав 12 тисяч глядачів, і до сьогодні ніхто з українських та закордонних музикантів не зміг повторити їхній неймовірний аншлаг.