Стверджуючи, що музика становить сенс його життя, він говорить чисту правду. Інакше яким чином можна було б пояснити вже майже 20-літній секрет популярності колективу, який він очолює. Переконаність в тому, що наша молодь має свою яскраво виражену як політичну, так і духовну позицію, надає йому Надії, Віри в завтрашній день і Любові до життя. Це – заслужений артист України, художній керівник і диригент Галицького муніципального камерного оркестру, доцент Інституту мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Василь Андрійович Феленчак.

Тернопіль завтрашнього дня. Яким він постає в нашій уяві? Туристичний центр західного регіону України? А може, аграрний регіон з буряками та цукром? А от Юрко Завадський вважає, що наш Тернопіль може стати Містом молодих батьків.

Хтось називає це волею Долі, хтось – життєвим призначенням, хтось – рукою Провидіння, але так виходить, що кожного з нас життя веде до виконання тієї найважливішої місії, заради якої ми і приходимо на цей світ. І в кожного з нас вона своя. У митрофорного протоієрея церкви Воздвиження Чесного Хреста УАПЦ міста Тернополя отця Дмитра Лисака – це шлях духовного поступу, служіння Господу і людям, во благо Світла, Віри, Надії, Любові та Добра.

Затишок, спокій і тиша. Здається, що потрапив на іншу планету. Хата-музей, майстерня-музей родини Віри та Дмитра Стецьків у самому центрі Тернополя – це острівець особливого, не буденного життя. Атмосфера, яка налаштовує на відвертість і спілкування.

Під звуки її голосу та бадьоре „Доброго ранку, ви слухаєте „Радіо Тернопіль”” о шостій тридцять впродовж 10 років тернополяни прокидалися, снідали, поспішали на роботу. На її запитання „Чого хоче жінка?” чоловікам хотілося відразу зателефонувати в прямий ефір, щоб почути відповідь, яка б допомогла відкрити усі жіночі секрети. Досі таємниця, яку ж саме із тернопільських кав’ярень зобразила вона у пісні „Кав’ярня кохання”, яку виконую популярна співачка Оксана Пекун. А ще радіоведуча, журналіст, поетеса Олена Лайко стверджує, що якби існувало Товариство шанувальників Тернополя, вона б не пропустила жодного його засідання.

Села, селища, містечка, міста, напевно, як люди: одні – стильні та симпатичні, інші – неохайні й брудні. Як не прикро, але Тернопіль вже давно став належати до тих „інших”, бо за десятки років бездіяльності його людей, втратив власне обличчя. Принаймні, так вважає видавець журналів „Моя дитина” і „Тобі” Віктор Долішний.

Наче герої з казки «Артур і мініпути» , білоруський гурт «НагУаль» творив справжній каламбур на сцені! Неймовірно драйвові учасники заряджали всіх морем позитиву і чарами...Так, саме чарами своєї музики і текстами, зрозумілими лише їм. В такій от незабутньо-чаруючій атмосфері пройшов увесь вечір. А по тому залишилось щось приємне і тремке на серці...