Моя найкраща подруга… він?

Протягом віків людство визнавало й схвалювало лише одну форму стосунків між чоловіком і жінкою – кохання. Однак у сучасному суспільстві все частіше можна зустріти тих, хто вірить в існування різностатевої дружби.

„Свій пацан”

Так склалося, що дружити з хлопцями мені завжди було простіше. Чи то конкуренції між нами не було, чи то з дитинства у чоловічій компанії почувалася, як риба у воді. Ну, знаєш, як це трапляється – старший брат, купа його друзів, хлопчачі забави. Навіть у „війну” на рівних з ними грала, і пароль у мене вивідати ніхто не міг. А як хвацько дерева підкорювала й на велосипеді ганяла! Правда, ляльки, бантики, платтячка з візочками та ігри в „доньки-матері” мене чомусь не цікавили. Може, тому із сусідськими дівчатами спільну мову знайти й не вдавалося…

Так і склалася наша „свята трійця”: Олег, Андрій і я. Минув час, і хлопчики перетворилися на юнаків. Відтак, не забарилися й перші побачення. За порадою що одягти, що сказати, як повестися, хлопці бігли до мене; все ж – дівчина. І коли треба було по-чоловічому поплакатися на дружньому плечі, Олег та Андрій також згадували про мене; все ж – „свій пацан”, так вони мене називали. Звикли навіть найпотаємніші думки мені довіряти. Про нашу дружбу всі знали, а батьки без жодних сумнівів відпускали із цими хлопцями, не переживали ніколи, бо точно були впевнені – після шкільної дискотеки мене є кому додому провести. А на випускному балу однокласниці навіть заздрили – аж два кавалери поруч!

Коли вибирали вуз, то наша трійця у повному складі подалася в технічний, правда, на різні факультети. Але й це не стало перешкодою нашим взаєминам. І втрьох ми твердо вірили, що дружба між чоловіками і жінками таки є… Та одного разу все похитнулося: я закохалася! Вперше на чоловіка подивилася не як на друга, а як на об’єкт симпатії. Пригадую, як Андрій та Олег, коли я їм про це повідомила, півдня навіть слова не могли сказати. Просто, говорила тільки я. Літала десь по-під хмарами, мріяла… А ще приміряла плаття та пробувала зробити макіяж, а-ля „дівчинка з журналу”. Хлопці мої нічого не могли второпати, зате наввипередки підказували, що одягти чи як краще заколоти волосся. А потім ще й провели до кафе, де мало відбутися наше з НИМ перше побачення, й наказали телефонувати, коли що…

Вечір із Сергієм пролетів непомітно й закінчився аж… над ранок другого дня. На пари я, звичайно, запізнилася. А в обід дістала доброї прочуханки від моїх друзів, адже вони хвилювалися, а я кудись пропала на цілу ніч. Та мені було байдуже. Кохання так захопило, що семестр ледь на трійки витягла. В цей час про Олега та Андрія згадувала вряди-годи. Та вони все розуміли й не набридали, лише іноді телефонували, аби пересвідчитися, що в мене все гаразд.

Врешті-решт, я усвідомила, що Сергій – „саме той”, і вирішила, що на настав час познайомити його з моїми найближчими людьми – з друзями. Але коханий, коли почув, що дружу з чоловіками, просто „вибухнув” обуренням. А потім почалися ревнощі, постійні скандали й категорична заборона не те, щоб бачитися з Олегом та Андрієм, а й навіть просто спілкуватися! „Дружба між чоловіком і жінкою? Такого бути не може. Вони просто хочуть затягти тебе в ліжко”, – тільки й чула я з вуст Сергія. Одного прекрасного дня він врешті поставив ультиматум: або – або. І я обрала кохання. Хлопці тоді мене ні в чому не звинувачували, не переконували, не докоряли. Вони просто поступово зникли з мого життя. Але тоді мене це мало тривожило, головне, що Сергій був поруч…

Зі своїми друзями-хлопцями я не бачилася вже років зо два, відтоді, як ми „універ” закінчили. Чула, правда, що Андрій нещодавно одружився, а Олег – за кордон подався. Я заміжня. Скоро у нас народиться первісток. Сергій мене кохає…Мабуть. Все в житті ніби добре, та от біда – справжніх друзів у мене немає. Часто ловлю себе на думці, невже й справді неможлива дружба між чоловіком та жінкою?

Від дружби до кохання – один крок

Найчастіше запитання, чи буває дружба між чоловіком і жінкою, задають школярі, адже їм ще важко зрозуміти, що ж відбувається у стосунках дівчат та хлопців: дружба чи кохання? Психологи виділяють кілька типів платонічних взаємин між представниками протилежних статей. Так, частенько така дружба ґрунтується на коханні одного з учасників тандему. Отож, під маскою друга ховається багаторічний залицяльник. А потім в один момент давні почуття вириваються на поверхню, стаючи для іншої людини неабиякою несподіванкою. Як виявляється, твій друг просто чекав слушного моменту, аби ти помітила, аби ти зрозуміла…

Буває й так, що ти заміжня, а він одружений. Та вам обом бракує душевних розмов, тепла й розуміння від ваших „половинок”, тому знаходите віддушину в спілкуванні одне з одним. Це другий тип дружби. Є ще й третій. Коли ви були коханцями, але розлучилися, та поривати спілкування не захотіли. Кажуть, у цьому випадку дружба найміцніша, бо ви вже прийшли звідти, куди решта ще тільки намагаються потрапити.

На те ми й люди

Але що робити, коли твоя дружба із Сашком, Андрієм чи Петром не підпадає під жоден із наведених фахівцями типів? Тоді просто радій, що у тебе є справжній друг. І не зважай на усілякі моралізаторські перестороги суспільства. Бо тільки від вас, двох дорослих людей, залежить, як контактувати і з ким. На те ми й люди, щоб регулювати свої бажання й інстинкти. Перевірити, що ж між вами – дружба чи щось інше – дуже просто. Насамперед, уважно прислухайся до себе. Якщо тобі не дає спокою запитання „А що коли ми таки опинимося в ліжку?”, тоді краще одразу з’ясувати стосунки й не мучити себе та чоловіка. Коли ж тобі просто приємно проводити час із цією людиною, а від спілкування ваше життя сповнюється теплими барвами та гармонією, то чому б і ні.

Заради чого дружать „Ж” і „Ч”?

Найголовніше, чого чекають чоловік і жінка від дружби, – це пізнання, так би мовити, зворотної сторони медалі. Коли для людини стосовно певних незрозумілих тем та питань відкривається світ протилежної статі, то вирішити власні проблеми у подружньому житті чи з партнером в результаті стає набагато легше. Крім того, жінки прагнуть підтримки, а тому часто шукають у другові-чоловіку старшого брата чи батька, який розкриває чоловічий погляд на ті чи інші речі. А от чоловік хоче, щоб його розуміли, не повчали (як, скажімо, мама), не критикували (як дружина чи кохана), а просто заглянули у його внутрішній світ, почули, допомогли.

І насамкінець

Не секрет, що друзі не ростуть на городі. Знайти друга набагато важче, аніж його втратити. А втратити лише тому, що „так” не прийнято в оточуючому суспільстві, – велика дурниця. І не так вже й важливо, якої статі твій друг. Головне, щоб він був. Тому треба цінувати те, що маєш сьогодні й зараз, щоб завтра не залишитися самою у цьому великому світі.