Диво студентських традицій

Не секрет, що студентські роки – одні з найкращих і найцікавіших у житті людини. Ти вже зробила перші кроки у цьому: познайомилася з куратором та одногрупниками, пройшла урочисту Посвяту в студенти, адаптувалася в новому колективі, й тобі надзвичайно цікаво, за якими традиціями та законами будеш жити далі в незабутній епосі на ймення Студентська Пора.

Гуртожиток – це теж традиція!

Не оминути у своєму студентському житті цю будівлю, коли твої батьки живуть в іншому містечку чи селищі. І навіть якщо ти вчишся, не виїжджаючи за межі рідного населеного пункту, щонайменше протягом п’яти наступних років гуртожиток все одно буде для тебе другою домівкою, адже в його приміщеннях “концентруються” ідеї, друзі, вечірки, емоції, тобто, все те, що додає особливого шарму студентській порі.

Гуртожиток – цікаве в усіх відношеннях місце. Тут під одним дахом мешкає величезна кількість талановитих, неординарних, творчих людей! Від вокалістів, які вражають уночі, художників­модерністів, котрі, замість полотна, для творчого прояву обирають стіни, до дегустаторів, які місцем своєї творчості іменують кухню, і просто “приколістів”.

“Найпомітніша” особливість проживання в гуртожитку – відсутність батьків. Іноді, особливо в перші місяці, ти відчуватимеш нестачу турботи, яку зазвичай у надлишку отримувала від мами й тата. Щоб заповнити якоюсь мірою цей вакуум, разом із співмешканицями займися вдосконаленням інтер’єру своєї нової оселі, спробуй зробити її затишною, стильною, вклади у неї часточку себе – адаптація пройде набагато легше та швидше.

До речі, щодо співмешканиць: зрозуміло, що на початках тобі буде досить важко двадцять чотири години поспіль витримувати поруч із собою чужих людей (чи тільки одну особу, яка зовсім не обов’язково твоя одногрупниця). Варто набратися терпцю, навчитись іти на компроміси, бути ввічливою у своїх зауваженнях та проханнях. З іншої сторони, не дозволяй потурати собою. Не вдавай, що не помітила, як без дозволу скористувалися твоїми речами (деякі дівчата полюбляють без коментарів одягти плаття сусідки і вирушити на прогулянку), не бійся відмовляти, коли у тебе в кімнаті хочуть негайно влаштувати дискотеку, а ти налаштувалася лягати спати… Висловлюй свої доводи спокійним, впевненим тоном, адже, як стверджують психологи, чим тихіше і переконливіше людина говорить, тим уважніше її слухають. І нарешті, ще одне важливе правило – ти маєш право на особисту територію! Якщо тобі раптом захочеться поплакати, поміркувати, написати листа, нічого нікому не пояснюючи, – роби це і не виправдовуйся перед оточуючими за свої дії, не зважай на докори, що ось так ти, мовляв, довіряєш людям, ось так цінуєш дружбу! І не вибачайся, адже ти нічим не завинила. Набагато мудріше відповісти, що кожен має право на свої невеличкі особисті секрети!

Всі найголовніші правила спільного життя варто обговорити та затвердити відразу ж після поселення в гуртожиток. З’ясуйте, де знаходитимуться шафа, полиці, ліжко кожної з вас, як ви чергуватимете у кімнаті – по черзі чи гуртом, як передаватимете одна одній ключ тощо. Якщо вирішити усі ці питання відразу, чітко обрати власну позицію та дотримуватись її, життя в гуртожитку виявиться зовсім не такою сумною справою, як може тобі здатися на перший погляд!

Надто довго сумувати за домашнім затишком не доведеться хоча б тому, що загалом будні гуртожитків яскраві, веселі, унікальні. Тут, наприклад, рядовою справою можна вважати “стихійні” лиха різноманітного масштабу на кшталт відсутності гарячої води, зачинення комендантом кухні в обідню перерву чи заборону використання обігрівачів взимку, що розвивають вміння по­філософськи сприймати світ.

В гуртожитку, як і годиться, відзначають свята всіх країн світу, всіх вірувань і народів: Новий рік за китайським, японським, слов’янським та кельтським календарем, 6 грудня та 8 березня, День раціоналізатора і винахідника, Кожну П’ятницю, навіть День захисту Тарганів…

Мир і спокій починають панувати тут здебільшого під час сесії (не кажучи про канікули). Щоправда, іноді в ці дні пробігають коридорами заклопотані студенти у пошуках лекційних конспектів та книг. Наша тобі порада: зроби все, щоб не потрапити до числа тих, хто намагається семестровий обсяг матеріалу вивчити за одну ніч. Так­так, усім відома давньо­грецька мудрість: “Якби не останній момент, ніколи нічого не було б зроблено”. Проте чи не краще в останній момент виконати 20 відсотків роботи, яка зали­шились, аніж усі сто? Якщо раціонально використати час впродовж навчального семестру, тобто опрацьовувати потрібні наукові статті, лекції, систематично (бачиш, ми не віримо в нейздійснене, не стверджу­ємо “щоразу”, а пишемо “систематично”) готуватися до пар, екзамен можна здати з досить малими втратами нервів, сну та здоров’я. До речі, існує ще одна мудра студентська приказка: “Спочатку ти працюєш на репутацію, потім вона працюватиме на тебе”. Зроби все, щоб на старших курсах, коли авторитет і позитивні враження викладачів на особистість студента стають у пригоді, в твоєму арсеналі ці “козирі” обов’язково були.

Отже, успіх, в першу чергу, залежить від мудрого підходу до справи. Навчись обирати “золоту середину”, поєднувати навчання й відпочинок, шалені розваги та тверезий погляд на життєві перипетії, і тоді гуртожитське життя назавжди залишиться в пам’яті яскравою згадкою.

День студента – професійне свято

Це свято у тебе є можливість відсвяткувати двічі. 17 листопада відзначається Міжнародний День Студента, а 17 жовтня вважається Днем Студентів України. Отже, такі події є символічним приводом об’єднання студентів усіх факультетів і всіх навчальних закладів! Вони мають безліч традицій, причому, в кожній групі – індивідуальні. Радимо тобі завчасно обговорити зі своїми одногрупниками, як ви будете відзначати День Студента, і заснувати власні неповторні обряди. Так, приміром, можна скласти гімн групи і виконувати його тільки на це свято в супроводі “кухонних інструментів,” причому із дотриманням цього церемоніалу щороку. Повірте, що саме цей гімн буде першою піснею, яка зазвучить на зустрічі випускників, присвяченій двадцятип’ятиріччю закінчення вашої Alma­Mater. Можна також завести “Студентські альбоми”, і щороку на День студента обмінюватися фотографіями та пам’ятними надписами, причому на кожному наступному курсі записувати побажання, не підглядаючи у попередні, і перечитати усі ці “перли” всім разом на випускному вечері – сміху буде! Крім того, такий альбом залишиться цінною пам’яткою, погортати сторінки якої тобі буде приємно за “енну” кількість років. Загалом, придумати можна дуже багато цікавих речей – тож, вперед, до творчості!

Зимові свята на веселощі багаті

Серед багатьох зимових молодіжних гулянь дуже цікавим і багатим на традиції є свято Андрія (13 грудня). У цей день дівчата ворожили, збиралися разом із хлопцями на вечорниці, співали пісень та жартували. Зараз “студентські вечорниці,” як правило, проходять у гуртожитку, – з варениками, у яких заліплені імена “майбутніх чоловіків”, ворожінням на кавовій гущі, обливанням водою та заклеюванням дверей сусідів газетами. Отож, ти сміливо можеш продовжувати цю стару добру традицію, яка навряд чи вплине на твою долю, але обов’язково подарує багато позитивних емоцій.

Січень дарує студентам ще одне особливе свято, сповнене веселого настрою, – день покровительки студентів святої Тетяни (25 січня). Саме в цей морозний зимовий день у 1755 році було підписано указ про відкриття в Москві першого університету. Відтоді і став Тетянин день святом студентів Росії. Але з часом цю традицію запозичили студенти інших країн, тому можна й тобі з одногрупниками долучитися до нього. Яким чином? Найперше, вам потрібно привітати всіх одногрупниць Тетян. А далі, як говориться у відомій пісні, “Думайте самі, вирішуйте самі…” святкувати чи ні. Ми радимо не просто організувати застілля але, й, наприклад, провести концерт чи цікаву конкурсну програму, запросивши викладачів з улюбленої кафедри. Незабутньо проходять зустрічі з групою студентів іншого факультету або навіть іншого інституту, а форм проведення таких імпрез існує чимало: “Любов з першого погляду”, “Перше побачення”, “Брейн­ринг” чи “Турнір веселих та кмітливих”. Чим день Тетяни (Михайла, Миколи, Василя, Степана) не привід для цікавого знайомства, спілкування, захоплюючої гри? Головне, добре продумати організацію заходу: час і місце проведення, сценарій, призначення відповідальних за той чи інший момент свята (музику, оформлення приміщення, призи, солодкий стіл тощо). Не варто ігнорувати допомогу куратора, бо саме ця людина підтримає, порадить у слушний момент.

Навчальні “традиції”

Крім веселих свят, у житті студента досить часто бувають і “свята” під назвою “колоквіум”, “заліковий тиждень”, “сесія”.

Нагадаємо, що колоквіум – це один із видів перевірки, що проходить у вигляді перевірочних чи контрольних робіт всередині семестру. Колоквіум може відбуватись в усній чи письмовій формі. До речі, для багатьох викладачів оцінка, отримана тобою за таку роботу, є важливим критерієм у вирішенні твоєї долі на семестровому екзамені. Та й особисто тобі проведена ретельна підготовча робота і знання, здобуті у її ході, знадобляться.

Одне зауваження, – багато студентів обирають собі таку політику – підготуються добре до першого колоквіуму, на ньому “деруть руку,” всіх перекрикують, демонструючи свої знання і так і сяк, а потім протягом семестру нічого більше не вчать. Не варто дотримуватися цієї помилкової стратегії!

Заліковий тиждень – сім днів (іноді більше) тісного спілкування з викладачами, аби отримати довгоочікувані заліки. Тільки в разі здачі всіх заліків (6­8 дисциплін) студент допускається до складання іспитів. У багатьох навчальних закладах існує система виставлення заліків “автоматом”, тобто за поточними оцінками. Розраховувати на такий подарунок долі може той, хто чемно побував на абсолютній більшості пар і набрав непогані бали. Ось чому ми говорили, що вчитися варто протягом семестру, а не з’явитися на ясні очі викладача вперше на заліковому тижні.

Сесія – три тижні, протягом яких потрібно скласти в середньому п’ять іспитів (часом більше, часом менше – про все повідомить екзаменаційний розклад). Отже, це три тижні страждань та кропіткої праці, особливо для тих, хто намагатиметься засвоїти весь учбовий матеріал у проміжках між іспитами за 3­4 дні. До речі, отримане “незадовільно” на першій спробі скласти екзамен тягне за собою не тільки поганий настрій, мамине невдоволення, але й перспективу біганини по всьому місту за викладачем з метою домовитися про перескладання, адже сьогодні багато “доцентів з кандидатами” викладають у кількох навчальних закладах водночас.

І це все?

Ні. На цьому студентські традиції не закінчуються. Попереду “Екватор” – свято, котре символізує проходження половини навчального курсу. Приміром, якщо навчання в твоєму інституті передбачає п’ятирічне студіювання різних наук, то на третьому курсі, опісля п’ятої семестрової сесії, можеш сміливо вважати “екватор” подоланим. Минувши цю межу, ти зможеш з гордістю назвати себе старшокурсницею і поглядати на перший та другий курси з висоти життєвого досвіду. Настане твоя черга організовувати першокурсникам красиві й пам’ятні свята.

А далі ще будуть захист диплому і випускний вечір, хвилюючі традиції прощання зі студентством і зустріч з новим життям… А взагалі, – багато всього цікавого та незабутнього, бо недаремно ці п’ять років називають найсвітлішим періодом у житті кожної людини.

За день до іспиту:

• Не можна мити голову – все, що знала, забудеш. Ймовірність цього зросте, якщо ти вирішиш ще й підстригтися.

• Опівночі потрібно виставити руку з відкритою на потрібній сторінці заліковою книжкою у вікно та якнайгучніше крикнути три рази: “Халява прийди!”. Після цього знавці традицій рекомендують швидко закрити її, перев’язати ниткою та заховати в морозильну камеру (можна в пакеті, щоб не примерзла). Перед іспитом на ранок заліковка кладеться в праву кишеню, а ножиці – в ліву. Нитку дозволяється перерізати лише в аудиторії, інакше “халява вилетить” .

• Коли лягаєш спати, треба покласти під подушку підручник або конспект з того предмету, іспит з якого завтра складатимеш.

• Усі екзамени сесії треба складати в одному і тому ж одязі (правда, за умови, що перший іспит здано успішно), і прати його не дозволяється.

• Якщо ти щось забула вдома – не повертайся. Коли, все ж таки, довелося повернутися, плюнь три рази через ліве плече, покажи язик дзеркалу, три рази постукай по дереву або вдайся до інших відомих тобі способів відвернення злої сили.

• Якщо тобі на шляху до рідного навчального закладу першим зустрінеться чоловік – супер! – значить, дістанеться саме той єдиний білет, який ти встигнеш прочитати і зрозуміти, знаходячись під дверима аудиторії. А ось якщо дорогу тобі перейшла чорна кішка або, ще гірше, бабця з порожнім відром (особливо, на центральній вулиці міста), – не забудь схрестити два пальці.

 

Безпосередньо в день іспиту:

• Вставати з ліжка потрібно з правої ноги, з неї ж входити до аудиторії. А білет треба тягнути тільки лівою рукою.

• Категорично забороняється фарбуватися (мається на увазі як макіяж, так і колір волосся).

• Під п’ятку правої ноги треба покласти 5 копійок, а до кишені заховати зубчик (можна навіть цілу головку) часнику.

• Родичі, друзі й знайомі впродовж всієї твоєї присутності на екзамені повинні тебе сварити, а ще краще, якщо хто­небудь із них аж до закінчення іспиту триматиме палець у чорнилі.

• Коханий під час твого екзаменаційного дня просто зобов’язаний схопити себе лівою рукою за праве вухо й ні на секунду не відпускати його.