Кар’єра, материнство, чи два в одному ?

Ти вступаєш у дорослість. Ти розумієш – потрібно визначатися з пріоритетами.

Тебе гризуть сумніви – що робити? Будувати кар’єру? Чи створювати сім’ю, народжувати дитину, присвятити себе пелюшкам та колисковим? А може спробувати поєднати ці дві складові життя жінки? То з чого тоді починати – з написання резюме чи вибору обручок?

Звісно, вирішувати тільки тобі. І яке б рішення ти не прийняла, воно буде правильним. Єдина умова: це рішення повинно бути свідомим, продуманим, твоїм. Адже найгірше – це коли “так сталося волею обставин”, “життя змусило”, “за мене все вирішили” чи навіть “Бог послав”.

Пам’ятай: ти необмежена у виборі власного життєвого шляху. А щоб допомогти тобі вибрати, дозволь поділитися досвідом…

Біографічна довідка

Чому саме я? Ти знаєш, склався рідкісний збіг обставин, що дозволяє мені багато розповісти саме на цю тему…

Мені без малого тридцять. Я – молода мама, моїй донечці днями виповнилося п’ять місяців. Я багато працюю. Зараз у мене є власна справа, – цілком успішне діюче підприємство і цілий рій бізнесових проектів на майбутнє. Один із напрямків нашої діяльності – підбір персоналу та проведення навчання з бізнесової тематики. Тому я добре орієнтуюся в “кар’єрних законах”. А ще у мене є багато знайомих, які з дуже різним результатом прийшли до своєї тридцятилітньої позначки, і спостереження за ними вельми промовисті…

“Леді в костюмах”, або їх вибір – кар’єра

Сьогодні багато молодих жінок робить життєвий вибірна користь кар’єри. Мовляв, після університету піду працювати, досягну розвитку в професії, зароблю грошей… Звісно, побачу світ, поживу для себе… А десь так років у тридцять п’ять…

Які переваги такої стратегії? Справді, якщо ти – молода, незаміжня, освічена, прагнеш працювати і при цьому готова підписати довгостроковий трудовий контракт, тобі буде легко знайти роботу. Працедавці охоче приймають молодих жінок з такою стратегією в свої колективи. Далі ти наполегливо працюватимеш, погоджуватимешся на відрядження та понаднормові, у тебе з’являться хороший одяг, якісна косметика, можливість вечеряти в ресторанах і їздити у відпустку до Єгипту (або навіть до Домініканської Республіки).

Крім того, якщо ти думаєш не лише про хвилинні задоволення, то маєш можливість заощадити певну суму коштів. Цей депозит, безумовно, стане в пригоді, коли ти перейдеш до реалізації другого пункту плану – заміжжя і народження дитини.

А в чому ризик? По-перше, ти можеш, так би мовити, “загратися”. Я знала жінок, які відкладали і відкладали на подальший термін “другий пункт” (тобто, сім’ю), оскільки кар’єра їх добряче “затягла”, – ще цей проект, а потім ще цей сезон, і ось тут дуже гарні гроші пропонують… А згодом уже не можеш зупинитися, ніяк не вдається переналаштуватися. А час в якийсь момент починає грати не на твою користь!

Криза тридцятилітніх і “леді в костюмах”

Загалом, ти, мабуть, чула про таке явище як криза тридцятиліття, – переломний, підсумковий і каверзний період. Так от, психологи довели – залежно від того, що жінка обрала свого часу (сім’ю чи кар’єру), кризу тридцятиліття вона переживає по-різному. Раз я вже взялася змальовувати тобі різні варіанти розвитку подій, то мушу розповісти й про це.

“Леді в костюмах” болісно переживають кризу тридцятиліття. Їх раптово охоплює відчуття, що молодості залишилося ще зовсім небагато, а далі – лише смуга самотності. І “костюмні жінки” починають відвідувати психологів (тренінги особистого росту, центри медитації тощо), змінювати партнерів, намагатися “вискочити” заміж. Разом із тим, сильній, вільній та самостійній жінці в цьому віці вже досить важко знайти рівного за всіма вищеназваними якостями партнера, важко налаштуватися на хвилю кохання та кокетства… А чоловіки, в свою чергу, будемо відверті, з певним острахом поглядають на таких жінок.

Тоді “леді в костюмах” “кидаються” в мистецтво, соціальну роботу, меценатство, аби чимось заповнити пустку, що виникла.

“Леді в домашньому”, або їх вибір – сімейство

Такі молоді жінки думають: “Я, в першу чергу, – дружина, мама, господиня дому”. Вони повністю присвячують себе цій ролі, облаштовують сімейне гніздечко, аби в ньому завжди було наварено-напарено-накрохмалено. Тепло, ситно і затишно! Вони досхочу насолоджуються щастям материнства. Для них не існує ризику, що вони пропустять перше слово своєї дитини або перший її акробатичний “кульбіт” – переворот з животика на спинку!

Дитині потрібна мама. Нещодавно я читала книгу про виховання дошкільнят і знайшла там розповідь, яка прозвучала для мене більш переконливо, аніж усі факти статистики та медичні трактати. Отож, на подвір’ї у пісочниці бавилися малюки. А неподалік на лавці сиділи і про щось розмовляли їх мами. Так от, один із дітлахів, – дворічний карапуз – кожні п’ятнадцять хвилин вилазив з пісочниці, підбігав до своєї мами і брався ручками за її коліно. Він не перебивав її розмови з іншими жінками, нічого не просив і ні про що не скаржився. Просто так завмирав на кілька секунд і мчав далі гратися у пісочницю. Для нього такі дії були звичайною “перевіркою зв’язку”, своєрідною емоційною підзарядкою, – малюк не міг без цього, не міг без мами.

Знаючи, наскільки мама потрібна, “леді в домашньому” ставлять собі за мету “виростити дітей до школи”, а от тоді…

А що ж з кар’єрою? Насправді, якщо відразу після вузу ти йдеш у декретну відпустку, тривалий час займаєшся лише дитиною та чоловіком, потім знайти хорошу роботу, виявляється, не так вже й просто. По-перше, ти втрачаєш знання, уміння, навички. Дослідження довели, що в жінок, котрі впродовж кількох років перебували у декретній відпустці, спостерігається спад IQ (покажчик рівня інтелектуального розвитку) на кілька пунктів. По-друге, з часом формується певний комплекс відсталості, відірваності від життя, який заважає розкритися, стати успішною.

Коли до мене на курси приходять жінки, які три і більше років перебували у декретній відпустці, то саме їм найскладніше даються навчальні завдання. Так, у рольових іграх (ти розумієш, – це така собі імітація розмови з клієнтом) вони впадають у глибоку задуму, довго підбирають слова, соромляться, а іноді й просто починають “сюсюкати”. А нещодавно одна учасниця із шестирічним декретним стажем в анкеті учасника, у колонці “Що ви очікуєте від курсу?” написала: “Допоможіть мені перестати бути мамою!”

Криза тридцятилітніх і “леді в домашньому”

Така жінка позбавлена самостійності, пасивна, економічно залежна. “Леді в домашньому” усвідомлює суттєве відставання у професійному розвитку від своїх ровесниць. Ситуація ускладнюються тим, що жінка розуміє, – діти незабаром виростуть, залишать батьківській дім, і проблема пошуку себе стане ще гострішою.

Також дані статистики доводять: існує зв’язок між перебуванням жінки вдома як домогосподині та її поганим здоров’ям. Часто відчуття невдоволення, нереалізованості стає поштовхом для виникнення різноманітних захворювань.

Ілюзія роздоріжжя, або кар’єромамія

На сьогоднішній день кар’єра та материнство – речі не настільки вже й несумісні. Хоча зауваж, я ні на чому не наполягаю, обирати тільки тобі!

Широкий вибір якісної та доступної побутової техніки, рясні пропозиції готових страв від “домашніх кухонь”, наявність компаній, які можуть оперативно здійснити прибирання у приміщенні, – все це значно полегшує ведення домашнього господарства для сучасної жінки.

А сучасні технології грають на твоїй стороні щодо кар’єри. Існує маса способів зв’язку, які дозволяють брати активну участь у бізнесі, дистанційно працювати над реалізацією проектів. Різноманіття ділової літератури та можливість вести професійне спілкування з колегами на всіляких Інтернет-форумах стає запорукою підтримки належного кваліфікаційного рівня.

А ще хочу поділитися з тобою ось чим, – психологи довели, що поєднання кар’єри й материнства позитивно впливає як на перше, так і на друге.

Позитивний вплив на кар’єру: молода мама, пам’ятаючи про дефіцит часу, нарешті починає застосовувати на практиці “золоті” правила тайм-менеджменту (управління часом); вчиться сортувати справи за їх пріоритетністю; передавати завдання, які можуть бути виконані іншими, своїм підлеглим, партнерам тощо. Також з народженням дитини відбувається так званий “вихід за круг” – з’являється можливість поглянути на свій досвід наче зі сторони, переосмислити його. Народжуються задуми нових бізнес-проектів, які раніше, в умовах стабільної буденності, навіть на думку не спадали!

Позитивний вплив на виховання дітей: жінки, котрі весь час перебувають вдома, схильні надмірно контролювати власних дітей. Як показує практика, це гальмує у них розвиток багатьох важливих якостей. Наприклад, обережності: дитина почне бути обачною, тільки якщо матиме можливість хоч раз пізнати небезпеку, а в умовах постійної опіки це неможливо. А ще самостійності, творчості, спритності тощо. Жінки, які суміщають материнство з діловою практикою, дозволяють своїм дітям бути дітьми, що призводить до більш продуктивного фізичного та емоційного розвитку малюків.

Крім того, одна із проблем виховання – відставання матерів у розвитку від власних дітей. Так, на сьогоднішній день багато мам скаржаться, що не можуть втрутитися і оптимізувати процес спілкування їх чада з комп’ютером. А відбувається це тому, що ці дорослі жінки просто не розуміють, що таке комп’ютер, що з ним робить дитина, і, відповідно, не можуть знайти потрібних, переконливих і доречних до ситуації слів. А якби ці мами самі були активними користувачами та супер-геймерами, як ти думаєш, це змінило б стан речей?

Криза тридцятилітніх і “інтегратори”

Жінок, які намагаються поєднати кар’єру та материнство, психологи назвали “інтеграторами”. Стверджують, що жінки-інтегратори до кризи тридцятиліття підходять найбільш підготовленими, порівняно з іншими типами. Їм уже певною мірою вдалося збалансувати важливі складові (кар’єру та сім’ю) у своєму житті, вони можуть планувати події власного майбутнього.

Разом із тим, я повинна тебе попередити: криза тридцятиліття у жінок-інтеграторів полягає в тому, що вони відчувають втому, провину перед сім’єю. Вони знемагають під вагою завдань, які самі ж собі поставили. Їм здається, що постійно змушені чимось жертвувати, торгуватися із життям… Хочеться спокою.

Кар’єромамія, або як це відбувається у мене

7.00 – Прокидається доця. У неї ранковий туалет, гімнастика, масаж. Молочна суміш. Доця хоче ще поспати.

8.00-10.00 – Відповідно, доця спить. Ранковий туалет, макіяж, сніданок. Цього разу у мене. Перегляд новин або читання улюбленого інформаційного видання.

10.00 – Доця просинається. Морквяний сік після сну. Граємося. Полотняні м’ячики із різних клаптиків тканини для розвитку тактильних відчуттів. Гра з брязкальцями для розвитку спостережливості, тренування моторики рук та м’язів очей. Просто давнє, нашенське: “А ку-ку!” І таке інше…

11.30 – У доці другий сніданок – гречана каша. І другий сон.

12.00 – Мчу в офіс (хвала таксі!).

12.00-14.30 – Ділові зустрічі, переговори, робота з документами, печатки-підписи. Все розраховано до хвилини, найменший збій руйнує систему.

14.45 – Вдома (хвала таксі!). Готую овочеве пюре. Звісно, можна купити. Та кажуть (а я вірю!), що мамине – краще.

15.00 – У доці обід.

15.30-17.30 – Гуляємо. Практично, за будь-якої погоди. Доця дрімає. Я думаю. Особливо влучні думки записую у стільниковий телефон, щоб не забути. Якщо доця не дрімає, розповідаю про берези і ялини, про собак і горобців.

17.30 – У доці – улюблене фруктове пюре. Доця засинає.

17.30-19.00 – Вільний час J. Можна попрацювати з документами, можна почитати професійну літературу, можна зробити ряд домашніх справ. Можна подивитися простенький серіал чи намалювати нігті. Дивлячись, що потрібніше.

19.30 – Доця вечеряє.

19.30-22.30 – Купаємося. Граємося. Любимося. Потім, коли втомимося, я читаю, доця слухає. Про песиків, котиків, цапів, гарбузових родичів та інших супер-героїв.

23.00 – У доці друга вечеря. Колискова. Спить.

23.30 – до нескінченності – Робота з комп’ютером. Пошта, проекти, розробки… Написання ось цієї статті.

Кожного ранку мої повіки важать по десять кілограмів кожна. Я розплющую очі повільно, щоб не надірватися. Щовечора, приймаючи душ, я відчуваю гордість за прожитий день. “Потужно”, – думаю.

І точно знаю: “Хочу ще!”