Будь позитивна!

Кожна людина “ліпить” себе сама, – із книг, які читає, із людей, з якими дружить, із вчинків, на які відважується, з висновків, які робить. Однак саме спілкуючись, творяться її власний образ, репутація, імідж, тобто, формується основа, на якій базується ставлення оточуючих. То ж, нам би дуже хотілося, щоб кожна твоя репліка була обдуманою й мудрою, аби потім “зліплена” тобою особистість не виявилась приреченою на самотність!

Увага, комплімент!

Ти можеш поставити собі найвищу оцінку, якщо навчилася влучно, доречно говорити компліменти. Кожен із нас хоче відчувати свою значимість, вагомість, адже він має щось особливе, чим у глибині душі пишається, причому, повір, досить часто робить це цілком заслужено! Твоє завдання – помітити і відзначити це, відверто сказавши людині про те, що в неї є хорошого. Не переживай, що дана інформація звучатиме як комплімент, – він таким і має бути, на відміну від лестощів. У компліменті увага звертається саме на цю “родзинку,” ті досягнення, якості, особливості людини, які притаманні їй насправді.

Компліментами можна підкреслити чимало, – від рис характеру чи зовнішності, до особливостей сім’ї, помешкання, друзів тощо. Проте, оскільки поганим виконання можна зіпсувати навіть найкращу пісню, варто нагадати тобі про правила виголошування компліментів.

Отже, май на увазі, що комплімент повинен спиратися на реальні факти, інакше він перетвориться на звичайнісінькі лестощі, про які ми вже говорили. Порівняй: фраза “Ой, яка ти гарна!” – лестощі, а от “Колір і фасон цього плаття дуже пасують тобі і додають неповторного шарму!” – комплімент. Відчуваєш різницю?

Стислість – сестра таланту, причому компліментів це правило теж стосується. Такий вислів-похвала повинен містити одне-два речення, думка має бути простою та зрозумілою, слово – влучним. Особливою популярністю користуються компліменти із так званим елементом закінченості. Ну, наприклад: “Які гарні гітарні перебори!”. Якщо таку фразу ти скажеш на адресу людини, яка ось уже цілий вечір грає чудові пісні на твоїй вечірці, це, безумовно, прозвучить як визнання таланту виконавця.

Ще один маленький секрет – лише для тебе! Одне психологічне дослідження довело, що найефективніше спрацьовує комплімент на фоні “антикомпліменту” власній особі, тобто ти нагороджуєш співрозмовника похвалою за вчинки чи риси, тобі не притаманні.

І на завершення, – не роби компліменти лише тоді, коли тобі від людини щось потрібно. Краще вже їх взагалі не говорити!

Окрім того, треба вміти і приймати компліменти. А це ціле мистецтво: якщо знітишся, збліднеш чи почервонієш, розгубишся, – видасться, що ти страждаєш від безлічі комплексів і не віриш у себе, коли ж сприймати слова похвали визиваюче, зухвало й сміливо, – оточуючі можуть запідозрити в тебе манію величі. “Золота середина” – реагувати на комплімент стриманою посмішкою і коротким “дякую”, і в жодному разі не варто обговорювати сказане.

“Критика” – це не від слова “крик”

Критика – корисна! Це зовсім не безглуздість, а чистісінька правда. Просто варто відрізняти її від образ, придирок чи осуду. Справжня критика завжди конструктивна, – окрім підкреслення недоліків та помилок, вона передбачає пораду щодо їх виправлення. Хоча, звичайно, критика, хай навіть конструктивна, не завжди приємна. Отже, як на такі речі правильно реагувати.
Порада перша: визнавай сказане, але роби з цього трагедію. Якщо з твоєї вини не відбулась репетиція студентського ансамблю (ти знову забула вдома фонограми), немудро сперечатися і відстоювати свою репутацію. Варто погодитися, вибачитися й зробити висновки на майбутнє. Проте падати духом і три дні після цього випадку ходити з кислим виразом обличчя теж зайве. Ти жива людина і маєш право на помилки. Головне, – не робити їх знову та знову!

Порада друга: слухаючи критику, візьми для себе тільки раціональне зерно. Існують люди із різним темпераментом, тобто хтось у репліку на твій вчинок чи дію може сказати одне коротке зауваження, а хтось поводитиметься, наче паровоз: якщо вже “заведеться”, то буде “летіти” ще довго “на всіх парах”. У такій критиці зустрічаються і перебільшення, і навіть образливі слова. Потрібно раціонально підходити до почутих зауважень, а не сприймати все за “чисту монету”.

Порада третя: не відповідай на критику критикою, тобто не на кожне зауваження варто реагувати гнівним: “А от ти сама…” Тривалі словесні дуелі, як правило, завершуються поразкою обох учасників. Коли ж критикувати доведеться тобі, зроби все, щоб цей процес не перетворився на банальну чвару. Існує так званий “принцип бутерброду”, згідно з яким “розбір польотів” повинен проходити за сценарієм типу “похвала – догана – похвала”. Для конструктивного обговорення важливо налаштувати людину на позитивне сприйняття.

Говори тільки по суті і, звертаючись до одногрупниці з критикою: “Сьогодні ти не підготувала призначеного семінарського завдання й вийшло, що вся група мусила писати контрольну,” не закінчуй фразу дещо безапеляційно: “Безвідповідальна дурепа!”. Навряд чи ти маєш право або підстави робити настільки глобальні та категоричні висновки. Цифри, факти, аргументи – без цього критика втрачає свій сенс і навряд чи дасть ефект, якого ти очікуєш. Критикувати можна вчинки, рішення, якості, але не саму людину.
Отже, слідкуй за емоціями, залишайся спокійною, не перетворюйся на “паровоз”. Тільки тоді ти матимеш право вимагати аналогічно толерантного і вихованого ставлення до себе.

Коли звучить категоричне “ні!”

Ще одна ситуація в спілкуванні, котра потребує витримки та мудрого підходу, це коли у відповідь на твою пропозицію чи прохання звучить відмова, заперечення, а то й навіть осуд. Найголовніша порада в цьому випадку, – точку зору опонента треба приймати. Ні-ні, ми не агітуємо тебе бути “безхребетною”, підпадати під чийсь вплив, забувати про власні інтереси! Уважно вислухати чиюсь думку зовсім не означає цілком погодитись із нею. Кожен має право на власні погляди, і коли на своє прохання ти чуєш категоричне “Ні!”, спершу доведи співрозмовнику, що визнаєш та розумієш його переконання, й лише тоді аргументуй свою точку зору.

Не варто сприймати заперечення та відмови як вияв агресії. Стався до таких речей як до потреби в більш детальній інформації. В іншому випадку кожен із співрозмовників просто зациклиться на власній позиції, і компроміс, звісно ж, буде неможливим.

Контролювати варто не лише свої слова, але й вираз обличчя, інтонацію. Адже як стверджують психологи, 50 відсотків невдоволення проявляться на обличчі, 40 відсотків – у голосі і тільки десята частина – у самому змісті відповіді.

Коли зустрічаєш заперечення, відмови, реагуй позитивно. Тебе слухають, тобі відповідають, і це вже дуже багато! А за мудрої стратегії ти, врешті-решт, зможеш досягти свого, обійшовши всі перепони. Не полінуйся перед початком бесіди подумати, чому саме тобі можуть відмовити, і підготуй докази на захист власної позиції. Для того ж, щоб остаточно знезброїти співрозмовника, говори компліменти його запереченням, нехай почуває себе на висоті.

Домашнє завдання

Щоб втілити все вищесказане ще в життя, треба підготуватися, тобто, уроки, які тобі дає життя, бажано б вивчити. Це ми тобі і пропонуємо зробити. Отже, робота тебе чекає важка.
Задача 1: із завтрашнього дня, прокидаючись, вставай завжди саме з тієї ноги, з якою прийнято починати найбільш вдалі в житті дні.
Задача 2: приймаючи ті чи інші рішення, налаштовуй себе тільки на найкраще, вір у свої сили й перемогу.
Задача 3: вислуховуючи будь-яку інформацію, хай нудну, з твоєї точки зору, завжди говори: “Тут неодмінно повинно бути щось корисне для мене. Зараз я знайду це цінне зерно!”.
Задача 4: повтори вивчений урок спілкування через кілька днів і, з огляду на виконані практичні завдання, “постав собі оцінку за семестр”!