А що з іншого боку монітора?

Якщо провести опитування серед знайомих про те, чи можливо в Інтернеті знайти собі другу половинку, то результати будуть цілком прогнозованими: більшість відповідей виявляться негативними, хтось скаже „50 на 50” і лише одиниці продемонструють те, що вірять у цю віртуальну казку. Справді, спілкування з людиною через кабелі та монітори, нехай навіть упродовж 2-3 років, не створює такого уявлення про особистість, як п’ять хвилин зустрічі, як кажуть, „face to face”. Хоча засобів для знайомств у віртуальному світі існує безліч: різноманітні чати, форуми, ICQ і навіть спеціалізовані сайти. І хто зна, може саме там на тебе чекає доля, і саме з такого віртуального спілкування розпочнеться щось серйозне та велике…

Філологія – це не факультет, а стан душі. Таке собі жіноче царство, до якого хлопці потрапляють зрідка. А якщо й потрапляють, то під кінець першого семестру вже мають дівчину з-поміж однокурсниць, а під кінець другого курсу (це щонайдовше) – окрему кімнатку в гуртожитку, де разом із новоспеченою дружиною чекають на поповнення. І якщо пригадати цитату з „Тараса Бульби” щодо того, як „рідко яка пташина долетить до середини Дніпра”, то в контексті філології можна перефразувати її на зразок „Рідко який легінь довчиться тут до п’ятого курсу одинаком”.

Й справді: розумні, з почуттям гумору, одна краща за іншу… Що тут ще додати, – справжні філологині, „богині філології”, як любив казати декан нашого факультету. Наче й не „ботанКи”, – і на вечірки час виділяли, і історики забігали, та й фізкультурники оком кидали… Ніби й повен університет кавалерів, й хлопців у сусідніх під’їздах не бракує, але чомусь так повелося, що на філологічний, якщо на перший курс не прийдеш із бойфрендом-женихом, то й до випускного його не матимеш. А коли ж знайомитися?! Часу завжди бракує: як не сесія, то конференція, як не конференція, то олімпіада. І отримуємо зачароване коло: університет – дім (іноді ще й „плюс” робота), дім – університет, що стає звичним життям. Але рано чи пізно перед кожною з нас постає проблема пошуку того єдиного і неповторного…

Так і трапилося: після закінчення університету нарешті задумалася, що наче б уже і час… Ровесниці он діток уже бавлять, а тут ще й на побачення нормально побігати не встигла. Але де ж його шукати, того „принцЯ”? Витрачати дорогоцінний час на потенційні місця знайомств (бари, клуби, кафе, концерти) не хотілося. Та й почувалася там, як біла ворона. А після важкого трудового дня не дуже й праглося втомлювати дискотечно-танцювальним марафоном і так натруджені ноги.

Кілька потенційних женихів, сватаних знайомими знайомих батьків, відпали з першої ж зустрічі. Побачення „всліпу”, влаштовані подругами, теж пройшли не дуже (і це легко сказано) вдало! В якийсь момент випадково натрапила на сторінку знайомств в Інтернеті і подумала: „Ачому б і ні”? У модних глянцевих журналах так багато історій про щасливі знайомства, одруження і сімейне життя, пов’язані саме з можливостями світової павутини.…

Анкету складали разом із подругою: підійшли до справи старанно, виважено і з гумором. Першого ж дня після розміщення на сайті вищевказаного опусу прихильників у мене виявилося осіб сто чоловічої статі. Іноді навіть дівчата заглядали з цікавості. Далі з кожним днем мого Інтернет-марафону претендентів на побачення ставало все більше і більше, але спілкувалася лише з кількома, бо дехто й інтелектом не вирізнявся, та й пропозиції з не надто пристойними натяками одразу відкидала.

На перше побачення зі своїм Інтернет-візаві йшла з острахом і в результаті просто пройшла повз жертву для моїх чар, – якось не відповідав він тому образу, що був продемонстрований на фото в анкеті. От сміху ж тоді було… Добре, хоч фотографію свого милого личка на сторінці сайту не виставила! Далі була обережнішою і добряче розпитувала про все своїх співрозмовників. Спілкуватися в Інеті виявилося набагато простіше, ніж в „реалі”: знайомилися швидко, так само швидко призначалися побачення і, зазвичай, розбігалися після першого ж. Правда, бували такі екземпляри, які не давали спокою ще кілька тижнів, але вірний друг Інтернет-спілкування на ім’я „Ігнор” робив свою „темну” справу.

Проте все це не відлякувало, а навіть, навпаки, захоплювало і приваблювало. Отож, продовжувала переписуватися, зустрічатися за горнятком кави і проводити час у приємному товаристві. Але цим усе й закінчувалося: нічого серйозного, нічого такого, що б, так би мовити, зачепило струни мого серця.

А тим часом подруга через Інтернет уже й влаштувала особисте життя: після кількох побачень таки знайшла свого єдиного, і буквально за півроку часу ми всі дружненько відгуляли перше весілля з нашої філологічної компанії (а нас таких нерозлийвода-колЄжанок троє). Позитивний приклад надихнув, були ще кілька побачень і навіть роман тривалістю цілих два місяці. Але на тому пошуки „принцЯ” на білому коні Інтернет-сайту завершилися. Анкету стерла, про прихильників забула, тільки й залишилося, що звичка віртуального спілкування в реальному житті, отож, коли пишу листа друзям чи знайомим, то наприкінці речень обов’язково малюю „смайлик” і деякі слова вимовляю „албанскою”. …

Свою долю я таки знайшла, а може, вона мене. Це не так вже й важливо. Познайомились ми у тієї подруги, що вийшла заміж за хлопця з Інтернету. І друге весілля у компанії дівчат з філології теж не забарилося. А в жовтні наше тріо остаточно прощається з дівоцтвом, оскільки ще одна „філологиня” виходить заміж. І де б ви думали вона познайомилася з нареченим? Так, саме в Інтернеті, в одній з соціальних мереж. Він історик, ми разом колись навіть ходили на лекції. Але чи вона його не бачила, чи він її… Це вже історія замовчує, головне, що вони знайшлися, і немає значення де, – у віртуальному світі чи реальному. Кохання ж не має меж, і ніхто не знає, за яким поворотом чи на якій Інтернет-сторінці чекає саме на тебе!

Небезпеки Інтернет-знайомств

З темпераментними італійками небезпечно знайомитися через Інтернет: у будь-якому випадку для одного італійського чоловіка таке знайомство завершилося не найкращим чином. На першому ж побаченні, яке вони призначили одне одному в готелі, 34-річна дама побила свого кавалера. За його словами, з першого погляду на свою Інтернет-знайому в „реалі” він зрозумів, що це зовсім не те, чого шукав, а тому захотів якнайшвидше втекти. Проте дівчина випередила його і спершу вдарила в обличчя, тоді розбила авто, а на додачу ще й почала вимагати грошового відшкодування за моральну шкоду. Поліція затримала темпераментну італійку в момент, коли вона прийшла отримувати гроші.

Японська поліція взялася за шлюбні Інтернет-агенції, намагаючись захистити неповнолітніх, яких через такі контори втягують у заняття проституцією. Японська влада вважає, що знайомства через Інтернет – зовсім не благо цивілізації, яке допомагає людям знайти свою половинку, а знаряддя злочинців.

Аналогічні вищенаведеним повідомлення про знайомства через Інтернет з’являються у всесвітній мережі ледь не щодня. А ще – про пограбування через віртуальні знайомства, заробляння грошей і навіть вбивства… Та й про залежність від Інтернету знають усі, адже віртуальний світ часом настільки поглинає, що в реальному вже й жити не хочеться! Але при цьому анкет на сайтах знайомств не меншає, і чергові Катерини, Марини, Олі, Колі, Віталії та Андрії пронизують простір світової павутини з надією знайти свою половинку!

Кілька порад від бувалих

Інтернет – величезний, безмежний простір, тому потрібно знайти у ньому свою планету і вкоренитися на ній. Для початку варто зареєструватися на сайті знайомств. Як? Закинь у пошукову систему слово „знайомство” й одразу отримаєш сотню різноманітних варіантів. Знайди сайт, на якому будуть розсортовані усі претенденти (бажано з фотографіями), варті твоєї уваги, і заповни анкету. Але відповіді на банальні запитання давай небанальні (перепрошую за тавтологію). Намагайся, щоб вони привертали увагу, і відвідувач твоєї сторінки відразу ж забажав познайомитися. Ну, наприклад, у пункті „Познайомлюся з метою” в жодному випадку не пиши „Для серйозних стосунків” (насправді, така прямолінійність відлякує чоловіків). Краще придумати щось оригінальне, на зразок „Для спільного попивання кави, поцілунків під місяцем і, можливо, маленького штампика в паспорті”, – повірте, діє безвідмовно. Не проходить і звичне „Займаюся аеробікою, плаванням, стрибаю з парашутом” (цим нікого не здивуєш), коли йдеться про заняття спортом. Натомість можна було б вразити чимось на зразок „ Полюбляю біг від совісті на короткі дистанції”. Дай волю фантазії, розкрий свої потаємні бажання, будь собою, адже навіть помилки в Інеті пробачаються, та на них ніхто взагалі уваги не зверне!

Про що спілкуватися? Про все, що може допомогти тобі пізнати людину, бо за улесливими та легкими розмовами може ховатися будь-хто, навіть звичайнісінькі дітлахи, які вирішили погратися у дорослих. Не розтягай надовго задоволення у спілкуванні, – давай номер телефону, але краще не домашній, а мобільний. Телефонна розмова, повір, багато чого покаже. А може тобі голос не сподобається, тому навіщо далі продовжувати це знайомство?! Після кількох днів активного спілкування призначай зустріч, звичайно ж, у людному місці і не вночі. Побачились, познайомилися, розбіглися, – нічого страшного. До слова, чомусь уже так склалося, що перше побачення зі знайомим через Інтернет не завжди вдале. Тому не розчаровуйся, роби висновки, шукай, що, можливо, десь упустила, на що не звернула уваги.

Як перевірити свого „віртуала”? Дуже просто – створи три електронних скриньки. З однієї напиши листа від себе, з другої – від людини з найгіршими рисами характеру, а з третьої – від особи з найкращими характеристиками. І чекай. Якщо не відповість на жоден лист, не витрачай дарма часу. Якщо на всі три листа відповідь буде однаковою – шукай іншого „принцЯ”. Ну, а якщо відповість по-різному на всі листи, то можна дати номер телефону і призначати зустріч. Але найкращий порадник – твоя інтуїція. Отож, якщо після кількаденного спілкування серце підказує, що на зустріч варто йти, то вперед, а там уже всі сумніви й розвіються. Удачі, але пам’ятай, що віртуальний світ ніколи не замінить реального і, можливо, твій принц у тебе під носом, просто ти на нього ніколи не звертала уваги!