Мова тіла

Враження, яке ти справляєш на людей, багато в чому залежить від твого зовнішнього вигляду. Сучасний одяг, який тобі пасує, стильна зачіска додають тобі впевненості в собі, і, разом з тим, ваги в очах оточуючих. Проте не менш важливе значення для успішної самопрезентації мають стиль поведінки та манера спілкування з людьми. Ти, мабуть, не раз чула такі слова: “Вона – нічого, доки не відкриє рота”. Так, часто мовна недосконалість зовсім нівелює враження про людину. Натомість, – багата мова, вміння підтримати бесіду, доброзичливість, гарні манери, тобто те, що називають внутрішньою красою, роблять чарівною кожну дівчину, навіть, на перший погляд, непримітної зовнішності. В усіх на вустах вислови: “Вона дуже комунікабельна людина”, “Їй вдається легко знаходити спільну мову з іншими”. А що насправді вони означають, про що свідчать? Та про те, що людина вміє будувати свої стосунки з оточуючими. Тобто, налагодити контакт, завоювати прихильне ставлення до себе, зрозуміти іншу людину, підтримати й розвинути стосунки, діяти ефективно за будь-яких обставин. Всі ці навики складають те, що в психології називається соціальною компетентністю.
Цікавою є етимологія фрази “Знайти спільну мову з людиною”. Дійсно, наскільки легше порозумітися тим, хто розмовляє однією мовою. Адже мова – один з основних способів спілкування між людьми. Проте, виявляється, не єдиний і не найважливіший! Як показали дослідження, кожне “послання”, яке ми адресуємо іншій людині, на 7% складається зі слів (вербальні засоби спілкування), на 38% – зі звукових засобів (тон голосу, інтонації), решта 55% інформації передається мовою жестів та міміки обличчя (невербальні засоби спілкування), або, як кажуть, мовою тіла . Вважається, що в діалозі слова є носіями повідомлення, а контакт встановлюється саме за допомогою жестів. В деяких випадках невербальний канал взагалі використовується замість словесних повідомлень. Наприклад, жінка може адресувати чоловікові “вбивчий” погляд і цим чітко передасть йому своє ставлення, навіть не розкриваючи рота. Незалежно від культурного рівня людини, слова та рухи, що їх супроводжують, співпадають з таким ступенем передбачуваності, що добре підготовлений спеціаліст може з голосу визначити, який рух робить людина в момент, коли промовляє ту чи іншу фразу, і навпаки.
Вчені досі сперечаються, які з жестів генетично запрограмовані, а які є набутими та культурно-обумовленими. Проте в усьому світі основні комунікаційні жести не відрізняються один від одного. Коли люди щасливі, вони посміхаються, коли сумують, то мають похмурий вигляд, коли сердяться, – з очей наче “летять іскри”. Кивання головою майже в усьому світі означає “Так”, або ствердження. Схоже, що це природжений жест, бо його використовують також глухі та сліпі люди.
Алан Піз, відомий дослідник та автор популярної книги “Мова тіла, або Як читати думки інших за їх жестами” стверджує, що однією з найсерйозніших помилок, якої припускаються новачки в справі вивчення мови тіла, є прагнення виділити один жест і розглядати його окремо від інших жестів та обставин. Тоді ж як, наприклад, почісування потилиці може мати багато значень, від банальних типу лупи чи спітніння до невпевненості, забудькуватості, процесу обманювання співрозмовника, – залежно від того, якими додатковими жестами це супроводжується. Тому для правильної інтерпретації послань мови тіла треба враховувати весь комплекс жестів, міміки, інтонацій голосу. Слід також звертати особливу увагу на конгруентність вербальних та невербальних сигналів, або, простішими словами, на те, чи відповідають слова посланням тіла. Наприклад, часто можна спостерігати, як якийсь політик стоїть на трибуні, схрестивши руки на грудях (захисна поза) з опущеним підборіддям (критична або ворожа поза), й говорить аудиторії про те, що він з розумінням, по-дружньому ставиться до ідей молодих людей. Як ти гадаєш, його слова викличуть довіру в слухачів? Звісно, ні. Невербальні сигнали несуть у 5 разів більше інформації, ніж вербальні, і коли слова та жести не співпадають, люди швидше покладаються на невербальну інформацію.
З усіх елементів мови тіла: міміки обличчя, характеристик голосу, пантоміміки (постави, ходи, жестів рук) найбільш “красномовними”, тобто інформативними, є, звичайно, погляд та жести рук. Не даремно давнє прислів’я каже: “Дивись людині в очі, коли з нею розмовляєш.” Взявши на озброєння ці слова, можна легко визначити, чи твій опонент відвертий. Якщо людина зустрічається з тобою очима менше, ніж третину часу вашого спілкування, це означає, що вона нечесна або щось приховує. Коли співрозмовник не відводить погляд більше двох третин часу бесіди, це може свідчити, що він або вважає тебе дуже цікавою та привабливою (в цьому випадку зіниці очей будуть розширеними); або налаштований вороже до тебе і невербально надсилає тобі виклик (тоді зіниці звужені).
Не менше можуть розповісти про те, що насправді відчуває людина, жести рук. В межах невеликої статті важко переказати те, чому присвячені сотні трактатів. Тому даємо тлумачення тільки деяких жестів. А якщо ти захочеш глибше вивчити захоплюючу міжнародну мову – мову тіла, почитай того ж Алана Піза.
Отже, що означають:
■ Руки, схрещені на грудях – захисна реакція, вичікування. Якщо в розмові ти схрещуєш руки, то таким чином наче блокуєш надходження інформації, яку людина тобі адресує. Намагайся на заняттях уникати цієї пози, інакше отримаєш ефект “в одне вухо влетіло, в інше – вилетіло”.
■ Одна або обидві руки сховані в кишені - приховування невпевненості, втрата безпосередності. Добре радять: “Витягни руки з кишень!”
■ Руки закладені за спину – відсутність готовності діяти, а також ознака зніченості, боязливості, невпевненості. Якщо тобі потрібно виступати перед аудиторією і ти трохи нервуєш, психологи радять взяти в руки олівець або ручку, таким чином ти, по перше, “прилаштуєш” свої руки і не надто видаватимеш хвилювання, а по-друге, уникнеш “бар’єру”, а тому зможеш ефективніше підтримувати зворотний зв’язок з аудиторією.
■ Руки на стегнах – потреба в підсиленні, зміцненні статусу, демонстрація іншим своєї твердості та переваги; виклик. Краще використовувати цей жест вибірково, спочатку впевнившись, що тобі нічого за це не буде…
Спробуй чесно проаналізувати свій стиль спілкування та визначити свої комунікативні навички. Подумай, якою ти виглядаєш в очах своїх близьких, однолітків, викладачів, просто випадкових знайомих. А як ти сама оцінюєш інших? Ти гадаєш, що тобі не завжди вдається бути “на висоті” у стосунках з оточуючими? Не сумуй! Всього можна навчитися, все опанувати, - треба тільки захотіти. І, наостанок, маленька порада: прийми себе такою, як ти є, полюби себе, завжди будь собою. Тоді іншим просто доведеться з цим змиритися…