ДОНЬКИ-МАТЕРІ: гра для дорослих

Мистецтво старіння полягає в тому, щоб бути для молодих опорою, а не перешкодою, вчителем, а не супротивником, людиною розуміючою, а не байдужою.

Андре Моруа

Як багато твоїх однолітків зааплодували би цьому вислову і з радістю процитували б його батькам. Та, на жаль, за словами іншого класика, розмова між старим і молодим зазвичай закінчується презирством і жалем з обох боків. Хочемо ми цього чи ні, але проблема нерозуміння між батьками і дітьми завжди була, є і буде актуальною. Вона з’являється одного дня, – нахабно та раптово, і у кожного з членів сім’ї починається нове життя.

Погодься, що можна потрапити у тенета нерозуміння, що виникає у тебе як між батьком, так і між матір’ю. Але все таки тато частіше виступає лише пасивним слухачем озвученого мамою переліку наявних проблем з їх дитиною, запитуючи після почутого: “А що конкретно потрібно від мене?”. Більшість татусів надто заклопотані власними справами і проблемами, щоби звертати увагу на всілякі щоденні дрібниці, з’ясовувати стосунки, досліджувати внутрішній стан доньки чи сина та особливості гардеробу. У нашому суспільстві так історично склалося, що основну роль у вихованні, і, відповідно, у подальшому спілкуванні відіграє мама. Для дівчини найчастіше саме вона по-жіночому намагається пояснити те, що донька насправді “ще стільки всього не знає і не розуміє”, порадити, допомогти. Тому давай обговоримо твої взаємини з мамою.

…Спочатку мама захоплено схиляється над колискою, потім зав’язує бантики і читає тобі казки про принцес. Потім водить за ручку і з подивом констатує, як швидко ти ростеш. А пізніше має намір вручити тобі вже трохи запорошену, але безцінну скриньку власного досвіду. Для неї практично нереально збагнути, що ти можеш не хотіти її розуміти, погоджуватися, сприймати, а інколи – навіть чути взагалі. Вона не розуміє, що ти інша, і її настанови для тебе сьогодні не потрібні. Через те, що неактуальні! Ви обидві бачите, що рожева казка закінчилася і починається мелодраматичний триллер з елементами комедії. Отже, пропонуємо до твоєї уваги сюжет, в головних ролях якого ти і твоя мама.

Серія 1. Ти – винищувачка стереотипів

В ідеалі між мамою і донькою повинні бути прекрасні стосунки, але так буває далеко не завжди. Мама хоче бачити у власній дитині свою маленьку копію і дуже дивується, коли зауважує, що доня нею не є і не буде. Саме звідси починаються всі інші проблеми. Мама намагається збагнути, що ж трапилося, чому ти більше не ділишся внутрішніми тривогами, звідки в тобі раптом з’явилося стільки агресії, чому ти її не слухаєш, і що з цим усім робити? “Ти все одно не зрозумієш!” – виголошуєте ви одна одній замість того, щоб таки спробувати щось зрозуміти чи пояснити. Ти й справді зараз не зрозумієш. А прийде розуміння лише тоді, коли сама матимеш доньку твого віку.

Твоя реалізація як особистості часто зіштовхується з маминими стереотипами та альтернативними уявленнями. Мами нерідко прагнуть втілити через доньок власні нереалізовані мрії та плани на життя, тому можуть нав’язувати, вимагати того, що вважають правильним і потрібним їм. В такі моменти вони не думають про бажання дітей, а коли дізнаються про них, то не завжди позитивно, адекватно можуть зреагувати. Отож, мама наполягає на своїй думці, чим викликає твій природній спротив. Наприклад, хоче, щоб ти стала стюардесою. Чи акторкою. “Ти цього не хочеш?”, – дивується вона. – “Але як можна цього не хотіти?” Або в мами чомусь виникає недовіра до твоїх талантів, здібностей, можливостей самореалізації. Вона розповідає, як тобі краще поводитися і що робити. А категоричне непогодження з твого боку здатне викликати ще більшу категоричність у відповідь.

Критика та постійні поради. Мамі не подобається все – стиль твого одягу, зовнішності, твої друзі, музичні вподобання, її не влаштовують твої плани і хід думок. Ти не встигаєш договорити, а вже знаєш – схвалення все одно не почуєш. У вас різні життєві пріоритети і погляди на все. Мама завжди чимось незадоволена, вгодити їй майже неможливо. Та й чи варто, – питаєш ти у себе в хвилини, коли нерозуміння між вами доходить до критичної точки. Мамині поради торкаються всього – від вибору зубної щітки і зачіски до питань, кого любити і з ким дружити. “Невже вона думає, що я сама не можу прийняти рішення”, – дратуєшся ти. Але мама і далі нав’язує свою думку, кажучи: “Я в твоєму віці…”

Хеппі-енд. Обговорюючи суперечливі питання з мамою, спробуй спокійно доводити, чому ти так думаєш і хочеш зробити інакше. Наводь різні аргументи, головне, щоб вони були максимально раціональними і переконливими. Причому тон розмови має бути мирним, – декілька голосних, емоційних реплік з твого боку, і всі зусилля будуть марними. Тобі ж не потрібні ваші безперервні суперечки? Оперуй фактами, а не просто кидай вперте “Бо я так хочу!”, доводь свою точку зору мудро і виважено. Стереотипне мислення в тій чи іншій ситуації притаманне кожній людині. Часто це є елементарним егоїзмом, і це ти можеш спробувати пояснити мамі. А можливо, тобі варто подивися на себе чи проблему з іншого боку? З’ясуй, що саме їй не подобається і дратує в тобі, не бійся відвертості. Мами цінують бажання доньки порадитися з нею. Звісно, говорити про все не потрібно (деяких відомостей мамині свідомість і підсвідомість можуть просто не витримати), але місток розуміння та довіри між вами потрібно вибудувати.

Поясни їй, що ви просто різні, тому не дивно, що їй подобається в тобі далеко не все. Твоє завдання – довірливо поговорити, заспокоїти маму, не дратувати її, а дати зрозуміти, що саме ти хочеш. Можливо, все не так страшно, як тобі здається?

Серія 2. Чи боїшся ти темряви?

Мама боїться цілий день. А буває – і вночі. Вночі їй особливо страшно за тебе. Вона має довгий список власних страхів і щоразу намагається приміряти на тебе щось інше з цього “чорного” списку. Її обов’язок – попередити, навчити, відкрити очі, схопити за руку, перш ніж ти скотишся в прірву. В той час як ти безтурботно розважаєшся, гуляєш з хлопцем, пліткуєш з подругою, вона сидить і думає. Мама ставить в голові безліч запитань, і її фантазія в такі моменти безмежна: “Де ти?”, “Чому так довго не повертаєшся?”, “Чому ти пішла туди, та ще й з ним?”, “Чому не телефонуєш?”…

З настанням темряви страхи маму просто атакують. Адже темрява – це розпуста і зло. Вона бачить поруч тебе маніяків, наркоманів, алкоголіків та інших деструктивних осіб, уявляє тебе пограбованою, побитою, втопленою, викраденою, припускає, що тобі може бути погано, а поруч – нікого немає. Ще вона уявляє, чим ви там зараз займаєтеся з твоїм хлопцем, і розуміє, що, сидячи на дивані, не спинить вас. Мама хвилюється, навіть якщо тричі розповіла тобі все про контрацепцію і почула, що інтиму ти поки не плануєш.

Хеппі-енд. У сучасному світі мамині страхи є зовсім небезпідставними, і статистика можливих проблем: медична та кримінальна, є яскравим свідченням цього. Небезпек навколо і справді безліч. Вперто ігноруючи мамині прохання про обережність, ти і справді ризикуєш потрапити в халепу. Не варто чіплятися за ілюзії, що саме з тобою нічого схожого трапитися не може. Зрозумій, мама і справді хоче захистити від всього злого і несправедливого, щоб було як краще для тебе. Вона дбає і про репутацію цілої родини, причому, цей страх виникає на підсвідомому рівні. Адже проблеми, які можуть виникнути, перш за все, доведеться вирішувати їй. Не опирайся турботі, а краще почни з мамою співпрацювати. Потрібно просто її заспокоїти. Не вимикай мобільний телефон, завжди будь на зв’язку, щоб вона могла зателефонувати і переконатися, що з тобою все гаразд. Повертайся додому в домовлений час і попереджуй, якщо затримуєшся (зрештою, це ж нескладно). Якщо соромишся так “звітувати” перед друзями, напиши мамі повідомлення на мобільний. Не дратуй її ще більше заявами “Я вже доросла! Йду коли хочу, куди хочу і з ким хочу. І повертаюся, коли захочу!” Переконай маму, що вона може довіряти тобі.

Серія 3. Відчайдушні мами

Якщо мамі не вдається вплинути на тебе або переконати, вона бере до рук свій коронний козир – висміювання або погрози. Вона поводиться з тобою, як з маленькою, і вірить, що ця звична для неї тактика подіє і тепер. Ці методи важко назвати педагогічним, але до них, на жаль, батьки вдаються досить часто, вважаючи, що можна вплинути на дітей, які вже встигли подорослішати, саме таким чином. Погрожуючи “Якщо ти підеш туди, то..”, “Тільки спробуй зробити так, і тоді…”, “Якщо ти і далі будеш з ним, то я …”, мама маніпулює речами, важливими для тебе, що здатне вплинути на рішення чи поведінку. Природно, виникає взаємна ворожість. Хіба ж можна терпіти таку неповагу до своїх бажань і почуттів? Тобі прикро, ти розгублюєшся, потім дратуєшся. Або дратуєшся, а потім розгублюєшся. Доводиться вигадувати конструкції неправди, шукати альтернативні шляхи.

Висміюючи тебе, мама згадує все, що ти робиш не так, відшуковує найдрібніші недоліки. Їй легко, знаючи тебе дуже добре, знаходити найуразливіші точки і натискати саме на них. “Ти не вчишся, і нікому ніколи не будеш потрібною”, “З такою зовнішністю, зачіскою і кольором волосся тобі хіба ворон лякати!”, “Ти ще замала, щоб це розуміти/знати, підростеш – побачиш”. В такі моменти тобі хочеться сказати все, що думаєш про неї, виголосити власний список: “Сама ти така! А ще – така і така! І взагалі – ти просто отака!”. І ніколи-ніколи більше з нею не розмовляти.

Хеппі-енд. Будь мудрою і не приймай близько до серця те, що мама каже у хвилини слабкості. Пам’ятай, що глузування і приниження з твого боку не допоможуть порозумітися, а ще більше ускладнять ваші стосунки. Пожалій маму в такі хвилини, – вона ж справді просто у відчаї. Навряд чи мама насправді думає так, як говорить. Просто вона не знає, як інакше може вплинути на тебе. Оптимальне рішення – не реагувати на образливі слова. Ти ж знаєш, що це не так. Не дозволяй понижувати таким чином свою самооцінку. Головне, зрозумій для себе, що кожна людина – індивідуальність, і в ній є те, що відрізняє від інших. Спробуй пояснити це мамі. Завжди варто критично і самокритично подивитися на ситуацію. Розглянь проблему з іншого боку, можливо, ти й справді щось робиш неправильно, тобі має бути соромно за деякі вчинки і потрібно змінити свою поведінку? У випадку сумнівів, варто обговорити суперечливі питання з іншими, так би мовити, “незалежними суддями”, і вже тоді вирішити, що робити.

Серія 4. Таємний агент “Мама”

Мама не може змиритися з тим, що ти приховуєш від неї свої дії та думки. Вона хоче знати все і впевнена, що має на це право. Як вона полюбляє влаштовувати тобі “допити”! Інколи робить це завуальовано, поступово витягуючи інформацію, але частіше питає прямо, без зайвих церемоній. Це здатне довести до божевілля. Була б її воля – тестувала би тебе на детекторі брехні раз на тиждень. Або ж змусила проходити сеанс гіпнозу під її наглядом раз на місяць. Вона зазирає в очі, підозріло перепитує, принюхується, скоса зиркає. Мама хоче дізнатися про все, а тоді виголосити свою думку. “Це моя особиста справа”, – роздратовано кидаєш ти, чим розпалюєш у неї ще більшу цікавість.

Хеппі-енд. Зрозумій, мамі важко визнати, що тепер ти можеш обійтися без її допомоги і стільки всього їй не розповідаєш про себе. Головне у такій ситуації – дати зрозуміти їй, що, попри твою самостійність, ти не віддаляєшся від неї і цінуєш її думку. Ділися хоч якоюсь інформацією з мамою, і тоді кількість підозр різко зменшиться, а то й взагалі зникне. Можливо, її змушують так чинити твій таємничий вигляд і раптова небагатослівність.

Серія 5. Пристрасті по-італійськи

Настала довгоочікувана дорослість, тепер ти можеш стільки всього робити! Але ж хіба мама дозволить? Вона забороняє все, що тільки може. А так хочеться уникнути її опіки. Набридло слухати критику і звинувачення, хочеться гримнути дверима, увімкнути плеєр на повну потужність, аби тільки не чути всього, що тобі забороняється. Мама наче й хоче просто порадити, але не помічає, як поради переростають у накази, що не підлягають обговоренню. Вона прагне обмежити твої відчайдушні спроби “пройти через усе”. Боротьба доньки за незалежність не влаштовує її. В дитинстві твоє прагнення до свободи виявлялося у впертості. Тепер все інакше – мама далі вимагає слухняності та покори, а тобі зовсім не хочеться цього. Тому від її заборон бажання вирватися на свободу стає ще гострішим. І це цілком природно. Ваші розмови дедалі частіше відбуваються на підвищених тонах, і в результаті стосунки рухаються за відомим законом фізики “Чим більший тиск, тим більший опір”. Тільки от мама ніяк не може чи не хоче зрозуміти цього, й далі виголошуючи “Скільки можна висіти на телефоні?”, “Ти не поїдеш туди, бо я так сказала”, “Я не пущу тебе до нього!”, “Сиди вдома і вчися!”… Мама намагається вберегти від усього. Вона не хоче чути, що ти маєш право на власний список помилок, особистий досвід, який зробить мудрішою. Вона не розуміє, що ти бажаєш прожити життя по-своєму, мрієш насолоджуватися ним, а не виконувати постійні накази. Мама не хоче слухати, до неї “не достукаєшся”. На кожен твій аргумент в неї буде десять своїх і навпаки. “А чи справді вона моя мама”, – питаєш себе, дратуючись ще більше. В такі моменти ви віддаляєтеся одна від одної, ти противишся і не бажаєш шукати у стосунках “золоту середину”.

Контроль і вторгнення “на твою територію”. Ця проблема є однією з найболючіших у взаєминах між мамою і донькою. Мама “лізе в душу”, коли тобі цього зовсім не хочеться. Вона так любить керувати тобою і примушувати до чогось. Ну хіба ж ти можеш постійно таке терпіти? Мама п’є заспокійливе, тероризує твоїх подруг, чекає біля вікна, а потім обзиває невдячною, егоїстичною дурепою, висуваючи список табу, умов та вимог, вигадує різноманітні покарання, перестає розмовляти з тобою, позбавляє фінансової підтримки. Вона максимально зв’язує тобі руки, залучаючи на свій бік і тата. І між вами знову виникають сварки. Знайомий сценарій? Ти далеко не самотня у цій проблемі. Тисячі дівчат, плачучи в подушку чи сповідаючись подрузі, кажуть все, що вони думають про маму, і у відчаї запитують себе “Ну чому вона така?”… “Думай краще про навчання” – звучить традиційна і набридла мамина відповідь на твої слова. Вона наказує і командує. І лишена тій підставі, що вона мама. Старша й досвідченіша. І вона не сумнівається, що права. Що ми маємо в результаті? Апатію або протест. Частіше – таки протест.

А як дратують постійні турбота та опіка, участь у твоїх проблемах, хоч ти неодноразово просила не втручатися. Мама вважає, що знає і розуміє краще. Мама намагається вибирати одяг разом із тобою, вирішувати замість тебе, допомагати в усьому, аргументуючи, що ти не зробиш цього так, як потрібно. “Я ж просто допомагаю”, – невинно відповідає мама. Твоїх слів, що ти можеш все це робити сама, вона не чує або ігнорує.

Хеппі-енд. Продовжуй висувати свої аргументи. Але за умови, що вони межують зі здоровим глуздом. Обговоріть плюси і мінуси кожної точки зору. Можливо, переконати маму вдасться і не в усьому, прірва між поглядами буває занадто великою. Але намагатися все одно варто. Твоя мама росла в інший час, її виховували за інших обставин, по-іншому вчили жити і думати, – спробуй зрозуміти це. Будь більш поблажливою. Оптимально, конструктивно для тебе – спокійно реагувати, хоч це буває і важко. Обговорюючи проблеми, уникай скандалів, биття посуду, погроз стрибнути з даху і робити все навпаки, аби подратувати маму. Зайвий театр тобі ні до чого. Оплесків все одно не почуєш. Це призведе лише до ще більшої взаємної агресії. Ти можеш показати, довести мамі, що таки володієш певною самостійністю, наведи приклади її прояву. Спробуй трохи перечекати, – рано чи пізно мама послабить тиск і дасть тобі омріяну свободу, зрозуміє тебе, змириться з твоїми бажаннями і діями, визнає їх. Але це буде пізніше. Зараз потрібно спокійно врегульовувати конфлікт, іноді варто просто не зачіпати тему, яка розпалює суперечку між вами. Недарма ж психологи рекомендують: чим голосніше кричать, тим тихіше потрібно відповідати. Якщо мама не володіє цією мудрістю, застосуй її сама. Зрозумій, мамі також прикро, неприємно усвідомлювати розчарування в дитині. Вона, як і ти, може почуватися ображеною через твою неповагу і нерозуміння. Мама – найрідніша людина, яка не заслуговує щоденної “емоційної перестрілки”.

Серія N. Повернення блудної доньки

Мама прийме тебе в будь-якому випадку, навіть якщо погрожує вчинити інакше. Порозуміння, довіра і гармонія у стосунках прийдуть. Зрозумій, бути мамою нелегко, стань їй подругою і партнером. Проявляй зацікавлення життям своєї мами, можливо, саме в цей момент їй потрібні твоя підтримка, розуміння. Навчися сприймати і любити її такою, якою вона є. Попри усі негаразди, які виникають на шляху вашого з мамою спілкування, пам’ятай, що це найрідніша тобі людина, яка завжди розрадить, допоможе, вислухає. Одного дня вона визнає, що ти стала дорослою. І ви поплачете разом над її нереалізованими мріями, твоїм нещасливим коханням та улюбленим серіалом, згадаєте, як добре вам було вдвох, коли ти була маленькою, вона гойдала тебе на гойдалці, купувала морозиво. І ти зрозумієш, що твоя мама – найкраща! Не лише від мами, але й від тебе залежить, ким вона буде для тебе – подругою, прислугою, наглядачкою чи порадницею. Сюжет вашого фільму – спільна праця, де вам доводиться бути і акторами, і режисерами, і сценаристами. Бажаємо вам обом здобути “Оскара” в усіх номінаціях!