Герої їх часу

31 серпня 1997 року 36-річна принцеса Діана і її 42-річний друг Доді Аль-Файед загинули, коли водій їхнього авто раптово з’їхав з дороги і легківка вдарилась у бетонну опору в паризькому тунелі. Пару переслідували численні фотографи…

8 грудня 1980 року Марк Чепмен вбиває Джона Леннона. Фанат не пробачив своєму кумирові, що той не вигадана зірка, а звичайна людина зі своїм характером, сім’єю, домашніми обов’язками…

Принцеса Діана чи Джон Леннон, брати Клички чи Яна Клочкова – кумири для мільйонів у повсякденному житті, вони залишаються звичайними людьми зі своїми звичками, пристрастями, проблемами та радощами. Але з екранів телевізорів чи шпальт газет ти бачиш лише ідеальну картинку, яка поступово заполоняє всі твої думки, і на неї хочеться бути схожою.

Вона – вишукана і прекрасна, в сукнях від Валентіно чи Версаче, у спалахах софітів та фотоапаратів, завжди весела й впевнена у собі. Їй варто лише посміхнутися – і увесь світ біля її ніг, ніщо не стане їй на заваді у досягненні мети.

Він – брюнет чи блондин, значення немає, але успішний, із принадною посмішкою. Справжнє втілення американської мрії про швидкий злет у кар’єрі. Актор, музикант, спортсмен… Ось таким повинен бути справжній чоловік, батько твоїх дітей.

Ти сниш її життям і мрієш побачити поруч із собою його – омріяного принца. Проте забуваєш, що за яскравою картинкою ховається не таке вже й просте випробування славою. Дехто не витримує цього і закінчує життя самогубством, як Мерилін Монро чи Хіт Леджер, або божеволіє, як Бритні Спірс, чи потрапляє в обійми „зіркової” хвороби, як Наомі Кемпбел… Вони не можуть спокійно відпочити чи просто прогулятися вулицями рідного міста, – усюди фотоапарати і камери, постійні інтерв’ю, автографи та настирливі фанати.

Так, у кожного з нас є люди, на яких ми рівняємося, кумири, яких ми наслідуємо. Саме по собі наслідування не така уже й погана річ: малюки пізнають світ через наслідування дорослих, новачок дізнається про секрети справи, стежачи за діями професіонала. Зрештою, наслідування тих, хто досвідченіший у певних питаннях, оберігає від багатьох помилок. Недарма кажуть: „На чужих помилках вчаться”. Так, для багатьох футболістів, серед яких і Андрій Шевченко, кумиром є Пеле, для боксерів – Мухамед Алі, для рієлторів – Дональд Трамп, в ІТ-бізнесі – Білл Гейтс. Свого часу Мадонна обожнювала Мерилін Монро і саме завдяки їй досягла популярності, однак вона не сліпо наслідувала свого кумира, а знайшла свій шлях!

Проте багато твоїх однолітків не просто намагаються бути схожими на своїх кумирів за манерою поведінки, стилем одягу чи зачіскою. Дехто прагне мати такі губки, як у Анджеліни Джолі, чи посмішку, як у Джулії Робертс. І пластичні хірурги на цьому непогано заробляють. Але це вже не просто наслідування, а фанатизм. Такі люди повністю втрачають зв’язок із реальністю, – все затуманює любов до недосяжної „зірки”. І трапляються випадки, що з часом бажання бути схожим на когось може навіть перетворитися на агресію.

У 1960-х роках, коли бітломанія була у розпалі, медики важали, що музика „Бітлз” володіє лікувальним ефектом. Власник клубу „Каверна”, де виступала знаменита четвірка, розрізав на шматочки і продавав сцену свого закладу. Фанати щоденно надсилали „бітлам” по 50 кг їх улюбленого мармеладу, а самі музиканти брали у турне до 35 тілоохоронців.

У 1974 році 13-річний хлопчик вирішив повторити трюк Еліса Купера „страта через повішання”. Врятувати підлітка не вдалося…

Коли 16 серпня 1977 року помирає Елвіс Преслі, протягом лише наступного дня продається близько 20 мільйонів(!) копій його альбомів. У день похорону 75 тисяч людей намагаються наблизитися до його домовини, а до будинку Елвіса надсилають 3 тисячі 166 букетів. За перший рік після смерті могилу „короля рок-н-ролу” відвідує півтора мільйона осіб. Зараз туди щорічно приїжджає близько 700 тисяч „елвісоманів” (рекорд було встановлено в 1995 році, коли на могилі побувало 753 тисячі 962 осіб). У 1988 році в США реєструється перша Преслітеранська Церква Елвіса Божественного. Послідовники її вірять, що Елвіс „диктує” пісні з того світу. Майже 50 тисяч фанів копіюють зовнішність „короля”.

В 1980-х роках А.Дж.Веберман придумав „науку” гербалогію (з англ. „garbage” – „сміття”). Згідно з його теорією, уявлення про музикантів можна отримати, вивчаючи їхнє… сміття. Відтак, Веберман порпається в сміттєвих баках свого кумира Боба Ділана.

38-літній Роберт Дюї Хоскінс на десять років потрапляє за грати через те, що протягом п’яти років переслідував Мадонну. За допомогою до правоохоронців зверталась у такому контексті навіть і наша популярна Софія Ротару: її особисто та її сім’ю кілька років тероризувала психічно-неврівноважена фанатка…

Стаючи схожими на якусь зірку, популярну людину, ти починаєш вірити, що й у тебе все буде „окей”, й на тебе посипляться мільйонні гонорари чи прийде успіх у кіно та на телебаченні. Ти віриш, що твоя доля радикально зміниться. Але сліпе наслідування кумирів – це як ковтання цукерки в дорогій обгортці. Ти навіть не розгортаєш її, аби дізнатися, що там усередині, а лише сліпо віриш. Отак і виникає переконаність: чим більше схожий на кумира, тим ближче до щастя. Але саме в цьому й криється негативний результат ідеалізації певної особистості, адже ти відмовляєшся від відповідальності за власне життя і перекладаєш її на чужі плечі. Кумири дуже сильно впливають на твою свідомість, іноді навіть сильніше, ніж батьки, вчителі та друзі.

В кожного є свій ідеал (а може навіть і кілька), на який рівняєшся, прагнеш досягти його вершин успіху. З одного боку, добре мати кумира, адже коли є визначена мета і приклад її досягнення, легше здобувати недосяжне. Але з іншого боку, кожна людина індивідуальна і повинна пройти свій шлях. А намагаючись повторити чуже життя, можна втратити власні можливості та шанси.