Tobi потрібно це знати
RSS

Lama: “Щастя – це родина, творчість і кохана людина”

Ірина Артемчук | 7 листопада, 2009 р.

article_lama_loveЛама – це якісно новий напрямок в українській поп-музиці, що випромінює впевненість та дарує потужний заряд енергії. У цій дівчині є щось загадкове і містичне, те, що приваблює з першого погляду. Її відеокліпи – стильні, пісні відчайдушні, напрочуд глибокі й несподівано справжні. Вона – хулігануа, що має сміливість щиро зізнаватися в коханні. А біль разом із нею відчувають мільйони. Вона знає ціну справжніх почуттів. Вона – на висоті, яка не обмежується дахами берлінських будинків. Її літак летить вільно і впевнено. Вона – не дешевий феєрверк, що гасне так само швидко, як і спалахує. Вона, як і належить справжній зірці, горить яскраво і несе Прекрасне своїм сяйвом.

Коли ти вперше зрозуміла, що хочеш співати для великої аудиторії?

Мені здається, що не було навіть такого випадку, коли саме вперше це відчула, оскільки завжди хотіла співати для людей. Я здавна зрозуміла, що іншого шляху для мене немає. Це, напевно, пов’язано з моїми батьками, – вони у мене артисти, і я з дитинства їздила з ними на гастролі. Батьки також виступали для великої аудиторії, тому для мене просто не було іншого вибору.

А коли почала співати професійно?

Мої перші спроби професійного співу пов’язані з проектом „Магія”, який проіснував близько трьох років, але так і не досяг необхідного для нас рівня популярності та професійності. Відтоді минуло вже майже десять років. „Магія” стала яскравим початком нашої спільної творчої діяльності, ми були досить популярними в західних регіонах України. Але відсутність шоу-бізнесу, завадила нам досягти успіху.

Існує думка, що успіх – це справа випадку. Який випадок для тебе став доленосним?

Я переконана, що успіх є не випадком, а результатом важкої праці й роботи над собою, причому, і над професійним ростом, і над самовдосконаленням. Я думаю, що запорука нашого успіху полягає у професійному та самовіданному ставленні до того, що ми робимо.

Що почуваєш, виходячи на сцену?

Насолоду. Велике бажання віддавати свою енергетику і отримувати навзаєм іншу. Це можна порівняти із рибою у воді: вона плаває і прекрасно себе почуває, бо живе там. Так і для мене, – кожен концерт, як ковток повітря.

Кажуть, що звуки, які глибоко проникають у свідомість людини, змінюють її. А як на тебе впливає музика?

Звуки справді впливають на організм та свідомість людини. Тому б я, наприклад, радила усім слухати тільки ту музику, яка найбільше подобається. Якщо до душі музика спокійна, гармонійна, з красивою мелодією, то треба слухати саме її. І коли рок не подобається, то й вмикати його не варто, оскільки це загрожує тільки негативними наслідками, – людина може стати дратівливою і навіть захворіти на якісь недуги. Це стосується, до речі, не тільки музики. В житті взагалі потрібно робити все те, що подобається, від чого отримуєш особливе задоволення, збагачуєшся як фізично, так і духовно.

Хто є автором твоїх пісень?

Ми пишемо вдвох з Віталієм Телезіним. У нашому проекті він не лише мій продюсер, а й композитор. Таким чином, я є автором лірики, а він – музики. Але в наступному альбомі вже будуть мої пісні цілком, – і музика і тексти.

Сьогодні у шоу-бізнесі вдаються до різних творчих експериментів. Плануєш взяти участь у якомусь проекті?

Мене цікавлять творчі експерименти. Але я завжди роблю тільки те, що мені подобається. Якщо будуть якісь цікаві пропозиції і хороші проекти, чому б ні?

Хто працює над твоїм іміджем?

Можу назвати три особи, які мені допомагали на різних етапах творчості, – Ляля Фонарьова, Ліля Літковська та Юля Клеом.

Кого з українських виконавців любиш слухати? Що взагалі думаєш про шоу-бізнес у нашій країні?

Мені подобаються „Aesthetic Education”, „Океан Ельзи”, „Друга Ріка”, „Бумбокс”, „Крихітка Цахес”, „Карна” – рок-команда з ІваноxФранківська. А шо-xбізнес? Він трохи непередбачуваний в Україні. Якщо розглядати article_lama2європейський шо-xбізнес, то там цей механізм давно налагоджений, доріжка, так би мовити, протоптана, і досягти успіху легше. В нашому випадку шоу-бізнес недосконалий, працює за своїми внутрішніми правилами, і в кожного з артистів ці правила різні. Це нагадує людський організм, – щось функціонує нормально, щось ні. Тому буває дуже важко.

З ким би хотіла заспівати в дуеті?

На жаль, цих людей уже немає серед живих. Це Джим Моррісон із групи „Doors” та Фредді Меркурі з „Queen”. А щодо українських виконавців, то хотіла би заспівати з усіма щойно згаданими мною гуртами. Хоча нашій команді немає потреби виходити на ринок за рахунок когось!

Що справляє найбільший вплив на твою творчість? Коли найчастіше приходить натхнення?

Боюся видатися неоригінальною, але надихають все таки емоції та життєві переживання. Щодо натхнення загалом, то це зовсім непередбачувана річ: можу встати вночі і почати писати нову пісню.

На яку категорію слухачів розрахована твоя музика? Що ти намагаєшся донести до них своєю творчістю?

Виходячи з того, хто приходить на наші концерти, можна стверджувати, що нашою публікою є надзвичайно широка аудиторія слухачів. Почуття прекрасного і його розуміння, – ось, напевно, основний месседж нашої творчості.

Хто твій головний музичний критик? До чиїх порад стосовно творчої діяльності прислухаєшся найчастіше?

У нас дуже згуртована команда, кожен має право висловлювати думки і побажання. Але найбільше, напевно, я все таки прислухаюся до власної інтуїції.

Робота на сцені вимагає повної віддачі. Як поновлюєш сили, знімаєш стрес, долаєш депресію?

Я віддаю енергетику на сцені, але відразу ж поновлюю її, – коли виступаю, то отримую позитивні емоції, які мене заряджають надалі. А от „відновлюватися” потрібно тим, хто
співає під фонограму або ж нечесно себе поводить на сцені, так би мовити, не віддаючись до кінця. Має бути контакт між людьми, – між тими, хто в залі, і хто на сцені. Якщо він є, артист не знесилюється.

Чи є у тебе якась одержимість?

Напевно, це одержимість щасливим і справжнім життям. Адже ми живемо один раз, тому хочеться це зробити красиво.

Наскільки важливі для тебе в житті матеріальні цінності? На що б ти змогла витратити величезну суму грошей без докорів сумління?

Досить часто доводиться відповідати на це запитання. Матеріальні цінності не є для мене чимось визначним, тому моє ставлення до них абсолютно спокійне. А гроші я би з радістю витрачала на творчість.

На твою думку, чи є популярність і успіх людини показниками щастя? Що взагалі для тебе щастя?

Я вважаю, що щастя і популярність – це речі, абсолютно не пов’язані між собою. Дуже багато популярних людей не є щасливими в особистому житті. Щастя для мене – це родина, творчість і кохана людина.

Чи вдається знайти час для друзів? Що для тебе важливо у спілкуванні з
ними?

З друзями я намагаюся спілкуватися, тому що без цього не можу. Якою б завантаженою не була, знаходжу час для них. У спілкуванні з друзями, як і з будь-якою іншою людиною, для мене важливі відвертість, чесність і „хороша” енергетика, щоб було справді цікаво, щоб відчувався контакт з людиною і хотілося зустрічатися з нею сьогодні, завтра, післязавтра…

Якими є твої критерії оцінювання чоловіків?

Спочатку, коли я бачу людину, завжди дивлюся в очі. Очі про все розповідають. Для мене в чоловікові важлива зовнішня краса, але й без внутрішньої також не обійтися. Він повинен бути незвичайним для мене. Так трапляється: йде багато людей по місту, і тут бачиш людину, на яку одразу кидаєш погляд. Звісно, перш за все, це проявляється у зовнішніх чинниках, у тому, що вирізняє з-поміж інших, – зачіска, стиль одягу чи ще щось. А буває так, що наче й немає нічого незвичайного у людині, але хлопець привертає увагу чимось внутрішнім.

Що для тебе кохання? Це почуття якимось чином впливає на твій репертуар?

Кохання – це почуття, завдяки якому я живу. Не помилюся, якщо скажу: кохання – це все для мене. Безумовно, воно знаходить своє відображення у творчості.

Що, на твою думку, потрібно для гармонійних стосунків між чоловіком і жінкою?

Такі стосунки штучно не зробиш, – вони або є, або їх немає. А щоб взаємини стали більш гармонійними, думаю, необхідні взаємоповага, взаєморозуміння та любов. Навіть якщо це вже не те кохання, яке було з самого початку, тому що воно з часом перетворюється у різні форми, без цього почуття неможливо.

Чого тобі у житті дуже бракує?

Отак подумати, – нічого! Можливо, щоб батьки були зі мною в Києві. Бракує мого кота Ремікса, якого хочеться погладити. А чогось глобального – ні. Велика кількість грошей? Також ні. Їх мені потрібно стільки, аби я почувала себе вільно і могла робити те, що хочеться.

Які побажання ти би висловила для дівчат?

Я би побажала дівчатам більше себе любити і поважати. Адже наскільки ми самі себе поважаємо і любимо, настільки люблять нас. А ще – великого і справжнього кохання, на все життя чекаєш.

Журнал «Тобі»

В номері: