Tobi потрібно це знати
RSS

Іванна Коберник: “Треба довіряти своїй інтуїції і прислухатися до потреб дитини…”

Катерина Вергун | 18 листопада, 2009 р.

kobernyk-1У журналістику Іванна Коберник прийшла ще школяркою, зробивши інтерв’ю з депутатом для газети „Зірка”. А на телебачення потрапила вже студенткою. Спершу готувала репортажі для інформаційних програм та вела ранкові шоу на СТБ. Майже рік працювала прес-секретарем віце-прем’єр-міністра України Миколи Жулинського. Згодом стала обличчям каналу ICTV, де була ведучою праймового випуску „Фактів”, а також шеф-редактором політичного ток-шоу „Свобода слова”. Останні кілька місяців -  хронікер в програмі “Шустер-лайв”, що виходить на телеканалі “Україна”. Окрім того, Іванна Коберник полюбляє грати в теніс, кататися на роликах, доглядати за кімнатними рослинами та колекціонувати сувенірні будиночки з різних куточків світу. А нещодавно  телеведуча та журналістка вдруге стала мамою.

Ви зробили успішну кар’єру на телебаченні, народили сина і тепер ще раз стали мамою. Так і було заплановано, чи народження доньки – своєрідний сюрприз?

Так, це був сюрприз, але дуже приємний. Таки правда, що незаплановано частіше народжуються дівчатка. Я дочці навіть трошки заздрю – завжди мріяла про старшого брата.

Як на Вашу думку: потрібно планувати вагітність чи краще залишити все на розсуд життя?

Вагітність має бути бажаною, і це найважливіше. Уявіть собі, що відчуває дитинка, яку мама не хоче. Просто варто пам’ятати, що в 21-му столітті є чимало способів планувати народження дітей.

Чи збираєтесь і коли саме повертатися до активної професійної діяльності?

Поки хочу побути вдома. Діні лише місяць, і занадто жорстоко залишати її вже зараз. Проте на роботу хочеться. Можливо, почну працювати один-два дні на тиждень.

Скажіть, дівчатам варто спершу вчитися, робити кар’єру і аж тоді народжувати чи просто має прийти усвідомлення себе матір’ю і не має значення, коли це трапиться?

Дівчині варто зрозуміти, чого вона хоче в житті. Адже просто мріяти стати мамою і дружиною – зовсім непогано, але треба розуміти, що в цій ситуації жінка дуже вразлива. Моя мама завжди казала: ти можеш одружитися з найбагатшим чоловіком світу, але все одно маєш міцно стояти на своїх ногах. Мені було важливо спочатку закласти фундамент власного професійного життя, а потім вже дійшов час до особистого. Але тут є свої підводні камені: якби я народила в 20-25 років, мені легше б давалися деякі побутові моменти. А коли до тридцяти ти ніколи не сиділа довго вдома, відвикла від побуту і одноманітності, то перебудовуватися нелегко.

Коли Ви зрозуміли, що вдруге станете матір’ю, не лякав той факт, що на деякий час доведеться відійти від справ, що про Вас забудуть, кар’єра кудись втече?

Не лякав. Сім’я для мене важливіша. Мій чоловік дуже хотів другу дитину. А коли поруч з тобою кохана людина, в якій ти впевнена, то незапланована вагітність не лякає. Та й з приводу кар’єри я себе не обманювала: якщо хочеш приділити дітям достатньо уваги, в роботі щось втратиш. На певний час. Не вірте тим, хто каже, що вже з пологового будинку працювали і при цьому приділяли достатньо уваги своїй дитині. Це неправда. Дитина такої мами дуже страждає. Ранній вихід із декрету можна виправдати, наприклад, фінансовими труднощами, але коли цим пишаються, – я таких жінок не розумію. Власне, я пробувала: певний час можна бути і хорошою мамою, і хорошим фахівцем на роботі, і навіть хорошою дружиною. Але тоді починаєш дуже погано виглядати. А на це жінка не має права!

Багато дівчат бояться народжувати, щоб не набрати зайвих кілограмів. Як Ви з цим боретесь, адже як телеведуча завжди повинні бути у прекрасній формі?

Все банально – здорове харчування і спорт, ну, хоча б трохи. Правда, коли годуєш дитину, фігурою доводиться жертвувати. Важлива також профілактика – догляд за собою під час вагітності.

Як змінилося Ваше життя після народження другої дитини?

Зрозуміла, що можу більше, ніж собі уявляла.

А на кого схожа донечка?

На себе! Коли мені її вперше дали, навіть здивувалася: старший син був копією тата, а тут такої схожості з кимось із батьків не було. Але донька була схожа на фотографію, яку мені зробили на останньому ультразвуковому дослідженні. Зараз вона вже чимось подібна на мою бабусю Діну, на честь якої ми її й назвали. До речі, коли донечку реєстрували, дівчата в РАЦСі сказали: „Слава Богу, хоч у вас не Софійка. А то щодня реєструємо по двадцятеро дітей, десять з яких – Софійки”. Тож, раджу не бігати за модою, обираючи дитині ім’я. А то їй доведеться в школі нелегко, якщо півкласу однаково називатимуться.

Можна сказати, що Ваша донька уже має досвід роботи на телебаченні, адже майже до останнього дня Ви виходили в телеефір. Чи важко було?

Трохи важко, та сидіти вдома ще важче. Але були й свої „плюси” – наші гості на „Шустер-лайв”, зважаючи на мій стан, поводили себе коректніше. Щоправда, не всі. Та й редакторська група дуже переживала. Мустафа, наш хронікер, постійно мені казав: „Ти тільки не хвилюйся!” А я не вмію не хвилюватися на роботі! Журналіст зобов’язаний щиро цікавитися тим, про що він говорить чи пише. Крім того, продюсери „Савік Шустер студіос” були настільки уважні, що брали для моїх ефірів напрокат одяг для вагітних. Це допомагало почуватися впевненіше.

Як Ви зараз плануєте свій день і чи вистачає 24 години для вирішення усіх справ?

Звичайно, не вистачає. Але я зрозуміла, що без чіткого розкладу дня і завчасного планування молодій мамі не вижити.

Чи залишається час, попри усі буденні клопоти, на себе, на улюблені заняття?

Поки не дуже, але пізніше, думаю, до них повернутися. Адже раніше коли син, а він старший, засинав, я могла займатися собою. А зараз, коли засинає донечка, маю займатися сином.

Нянька, мама, чоловік, хто допомагає у вихованні та догляді за дітьми?

І няня, і мама, і чоловік, – усі потроху. Тато в нас, правда, багато працює, але коли він вдома – це велика радість. Він навіть обіцяв взяти місяць відпустки, але в умовах кризи наразі не може собі цього дозволити.

Як син Богдан сприйняв народження сестрички? Чи не ревнує маму до донечки?

Дякувати Богу, він дуже позитивно ставиться до сестрички. І навіть поспокійнішав, адже мама тепер вдома, а раніше увесь час проводила на роботі.

Іванна Коберник–мама, яка вона: добра, строга, …?

Різна. Можу і побалувати, і покарати, якщо є за що. Але вважаю, що бити дітей неприпустимо, – пропозиція посидіти на стільчику і подумати над своєю поведінкою не менш дієва. Востаннє після такого виховного моменту, Богдан прийшов і каже: „Мамо, ну що мені робити? Я не можу тримати слово. Я його спочатку даю, а потім воно кудись зникає…”.

А якою повинна бути ідеальна мати?

Немає ідеальних мам. Треба довіряти своїй інтуїції і прислухатися до потреб дитини, а не безоглядно виконувати поради з книжок, журналів чи рекомендації подруг. Дитина – не комп’ютер, не варто намагатися постійно щось виправити, відремонтувати, перезавантажити чи оновити. Дитину треба слухати і давати їй те, що потрібно саме зараз.

Ви часто бачитесь зі своєю мамою?

Так, нам пощастило. Вже кілька років вона живе поряд із нами в одному під’їзді. Я їй дуже вдячна за постійну допомогу.

А чи планує Іванна Коберник у майбутньому стати мамою втретє?

Не планую. Моя мрія здійснилася, – у мене хлопчик і дівчинка.

Обираючи чоловіка свого життя, Ви орієнтувалися на якісь критерії чи це було кохання з першого погляду, а все решта не мало значення?

Чоловіків не купують у салоні чи магазині за певними критеріями. Це доля. Мій чоловік – найкраще, що могло трапитися в моєму житті. Звичайно, не все в нас ідеально, ми живі люди. Але найважливіше, що ми дивимося в одному напрямку, довіряємо одне одному і говоримо про все. Минулого тижня старший син залишився ночувати у моєї сестри, то ми з чоловіком проговорили до третьої години ночі – зовсім як у ті часи, коли наші стосунки тільки починалися.

Побутує думка, що чоловіки бояться розумних жінок, а тому більшість дівчат воліють прикидатися дурненькими. Як Ви ставитися до цього?

А я не вмію прикидатися. І чоловіки, які бояться розумних, мені нецікаві. Всі мої подруги розумні, і більшість із них не самотні. Просто іноді треба почекати, коли з’явиться той, хто зрозуміє та покохає тебе такою, якою ти є. Звичайно, буває, що треба змінити себе, аби стати щасливою, але в жодному разі не прикидатися дурненькою!

Є такий жарт: як тато скаже, так по-маминому й буде. Як у Вас розподілені сімейні обов’язки?

Десь приблизно так само. Мій чоловік каже, що головна в сім’ї я, а я щиро переконана, що головний – він. Але переконана, що аналітичні здібності у чоловіків кращі й стратегічне мислення сильніше, тому у вирішенні важливих життєвих питань їм треба довіряти.

Про що Ви мрієте?

Щоб мої діти знайшли себе в цьому житті, щоб знали, чого вони хочуть, і вміли досягати своєї мети. А поки маленькі, то всі мами мріють про одне, – аби не хворіли. І щоб швидше ми з чоловіком могли знову дозволити собі подорожувати!

Журнал «Тобі»

В номері: