МІКА НЬЮТОН: “Завжди йти тільки вперед!”

Твої пісні створили настрій усього серіалу “Кадети”. Тепер навіть важко уявити у фільмі іншу музику. Які в тебе враження від цього проекту і людей, задіяних у ньому?

Коли мої пісні вибрали для серіалу, я навіть не знала про це, – була в Лондоні. А як дізналася, одразу ж запитала: “А про що серіал?”… Моя сестра – за фахом військова, тому мені дуже близька ця тема. До того ж, автори добре попрацювали над моральним підтекстом фільму. Я знайома з продюсерами та акторами і можу сказати, що це неймовірно цікаві, творчі, веселі люди. Спілкуватися і працювати з ними – одне задоволення!

Окрім сценічних досягнень, ти можеш похвалитися і роботою в кіно. Як сприймаєш цей новий досвід?

Кіно – моя дитяча мрія. Моя пристрасть, я би сказала. Коли мені надсилають сценарій, одразу починаю його читати і перевтілюватися в героїню. І навіть, якщо потім розумію, що роль не “моя”, мені приємно приміряти на себе різні амплуа. Це колосальний досвід, і я хочу розвиватися у цьому напрямку. Продюсер мені навіть каже: “Ти – співачка! Ти забула про це?” А я із захопленням думаю про кожну нову роль. Зараз навіть сама пишу сценарій. Це буде добрий фільм про любов. Любов – це все…

Молоді люди зазвичай впевнені, що зможуть уникати багатьох непорозумінь і конфліктних ситуацій з власними дітьми, визначатимуть для них інший ступінь свободи, адже добре пам’ятають, що саме їхні батьки робили “не так”. Чи відчувала ти такий внутрішній конфлікт?

У мене чудові батьки. І якщо вони й чинили щось не так, як мені на той момент здавалося, то їх можна пробачити, адже це все одно робилося люблячи. Намагаючись уникнути помилок своїх батьків у вихованні дітей, я можу зробити інші помилки, вже свої власні. І це неминуче.

Як вважаєш, з якого віку дівчина повинна розпочинати думати про материнство?

Якщо говорити про материнство в цілому, то про це потрібно знати вже в 13-14 років. І розповідати підліткам про те, яка це відповідальність, що таке аборт (і як це страшно). Про дітей дівчині потрібно думати тоді, коли вона готова до народження малюка, коли відчуває, що живе у благополуччі та гармонії, і в такій атмосфері виховає дитину. І немає значення, буде це в дев’ятнадцять чи в тридцять.

Дівчатка з дитсадка полюбляють гратися у доньки-матері, плануючи і обговорюючи все до деталей. Якою мамою ти себе уявляєш?

Я буду мамою, яка дозволяє все! Я вже навіть придумала власну “Ідеальну схему виховання”: батько виховуватиме і робитиме дітям зауваження за неправильні вчинки, буде таким авторитарним, сміливим і строгим. А я бігатиму слідом і жалітиму моїх крихіток. Інакше просто не зможу. Дуже хочу двійнят. Буду їм подругою, з якою вони зможуть ходити по магазинам і ділитися таємницями. А ще – мої діти будуть дуже балуваними. Моя мама також балувала мене в дитинстві: привозила з-за кордону цукерки, кокоси (про них тоді ніхто й не чув у нашому містечку). Загалом, ми із сестрою були любленими дітьми. І самостійними. Якось моя самостійність мені дорого обійшлася: нас із двоюрідним братом батьки привезли до бабусі в село на кілька днів, а самі поїхали назад. Нам дуже швидко набридло спостерігати за тим, як ідуть справи на городі, і я запропонувала повернутися додому. Ми пішли, нічого нікому не сказавши, пройшли десять кілометрів пішки і під вечір дісталися до міста. Ой, що було! Батьки дуже злякалися, сварили. Потім ми дізналися, що бабусі тоді стало погано, – вона довго шукала нас з братом, усе село обійшла, до річки ходила. Ось такі були подорожі.

З кожним роком людина здобуває нові знання, досвід. Ми вчимося на власних помилках, стаємо мудрішими, завдяки батькам, вчителям, книгам. А які джерела інформації були і є найціннішими для тебе? Якими знаннями пишаєшся і хотіла би передати своїй дитині?

Звісно ж, книги та фільми. Безцінним є досвід спілкування з цікавими людьми. А характер дитини і її здібності великою мірою залежать від того, в якому оточенні вона росте.

Багато жінок роблять вибір – присвячують себе або роботі, або дитині. Чи можна бути хорошою мамою, не руйнуючи при цьому кар’єру?

Це можливо. Найважливіше – не забувати про те, що ти – мама. Бути хорошою мамою, означає любити дитину. Якщо любиш, зробиш все. Можна їздити на концерти з дитиною, пропускати якісь тусовки. Головне – бути з малюком перші два роки його життя. Потім його починають більше цікавити однолітки, іграшки, мультики. Але на перший час мама – це все. Не менш важливою є і участь батька у вихованні. Він повинен розуміти, що таке дитина і що потрібно чимось пожертвувати заради продовження роду. Сьогодні ми бачимо безліч прикладів світових зірок, які, незважаючи на свою популярність і постійну затребуваність, мають благополучні сім’ї. Головне для дитини – енергетика мами. Я особисто бачила, як діти, зовсім маленькі, реагують на стосунки батьків. Якщо батько з мамою посварені, дитина навіть бавитися не хоче. Здавалося б, що може розуміти малюк у півтора-два роки? Виявляється, вони все відчувають.

Ти підтримуєш сплановане народження дитини чи волієш отримати, так званий “кіндер-сюрприз”?

Планувати! Обов’язково! І до моменту появи перших проявів вагітності вже точно знати, як і де народиться дитина, як і хто буде її виховувати тощо.

Сьогодні багато матерів їдуть закордон, вважаючи, що “десь там” їх дитина житиме в кращих умовах, буде щасливішою. Якими будуть твої аргументи за народження і виховання дитини у власній країні?

Рідна країна – це традиції, дух, релігії, це бабусі та дідусі… Виїжджати чи ні, звичайно, є рішенням кожної людини, але я вважаю, що дитина повинна провести дитинство у рідній країні. Вчитися, звісно, можна поїхати і за кордон.

Серед зарубіжних зірок шоу-бізнесу сьогодні модно бути мамою. Модним також є усиновлення дітей. Як ти ставишся до цього?

Допоки є діти, які залишаються без батьків, потрібно боротися з цією проблемою. У мене є знайомі, які всиновили дітей. І це щасливі сім’ї, незважаючи на наявність і рідних діток.

Кажуть, що між донькою і батьком існує особливий емоційний зв’язок. Ким є тато для тебе?

Батько з дитинства супроводжував мене на конкурсах, мама із сестрою в цей час були вдома. Звісно, було безліч різних історій, – і смішних, і сумних. Так, якось ми збиралися на черговий конкурс і з нами вирішили поїхати родичі. А машина одна. Отож, тато посадив мене з другом у багажнику (оскільки ми були ще маленькими). Пригадую, тоді образилася на нього… Батько завжди був поруч. Він був для мене і захисником, і порадником, і другом. Мій тато – Тато з великої літери!