Творчі люди найбільш гостро відчувають ту непросту ситуацію, яка склалася зараз в нашій країні. І це цілком логічно, адже їхня місія – вести за собою суспільство, окреслюючи гостроту емоцій, показуючи приклад правильної реакції на події, малюючи перспективи майбутнього.

Драматична співачка з низьким тембром і норовливою вдачею – Анастасія Приходько –свого часу саме увірвалася в український шоу-бізнес і запам’яталася усім нестандартним виступом на Євробаченні в 2009 році. Тоді вона співала українською мовою за Росію пісню Костянтина Меладзе «Мамо». Їй виповнився лише 21 рік, і вона зайняла 11-те місце. Це був не надто високий результат, та… гучний провал Росії. А для співачки настав непростий час у творчому житті.

Кажуть, телебачення любить розумних, талановитих і красивих. А ще -успішних. Усі ці риси гармонійно поєднані в особі ведучої «5 каналу» Тетяни Даниленко. Але це й не дивно, адже в журналістиці вона з шістнадцяти років.

Села, селища, містечка, міста, напевно, як люди: одні – стильні та симпатичні, інші – неохайні й брудні. Як не прикро, але Тернопіль вже давно став належати до тих „інших”, бо за десятки років бездіяльності його людей, втратив власне обличчя. Принаймні, так вважає видавець журналів „Моя дитина” і „Тобі” Віктор Долішний.

Під звуки її голосу та бадьоре „Доброго ранку, ви слухаєте „Радіо Тернопіль”” о шостій тридцять впродовж 10 років тернополяни прокидалися, снідали, поспішали на роботу. На її запитання „Чого хоче жінка?” чоловікам хотілося відразу зателефонувати в прямий ефір, щоб почути відповідь, яка б допомогла відкрити усі жіночі секрети. Досі таємниця, яку ж саме із тернопільських кав’ярень зобразила вона у пісні „Кав’ярня кохання”, яку виконую популярна співачка Оксана Пекун. А ще радіоведуча, журналіст, поетеса Олена Лайко стверджує, що якби існувало Товариство шанувальників Тернополя, вона б не пропустила жодного його засідання.

Затишок, спокій і тиша. Здається, що потрапив на іншу планету. Хата-музей, майстерня-музей родини Віри та Дмитра Стецьків у самому центрі Тернополя – це острівець особливого, не буденного життя. Атмосфера, яка налаштовує на відвертість і спілкування.

Хтось називає це волею Долі, хтось – життєвим призначенням, хтось – рукою Провидіння, але так виходить, що кожного з нас життя веде до виконання тієї найважливішої місії, заради якої ми і приходимо на цей світ. І в кожного з нас вона своя. У митрофорного протоієрея церкви Воздвиження Чесного Хреста УАПЦ міста Тернополя отця Дмитра Лисака – це шлях духовного поступу, служіння Господу і людям, во благо Світла, Віри, Надії, Любові та Добра.